Субедей жадібними очима дивився на панораму, яка розгорталася від спалених його військом вишгородських лісів. Полки хана Батия вже пройшли багато руських міст – і тепер він розумів, що в кожному з них, навіть найменшому, відчувалася тінь цього, поки що незнайомого і нездоланного.
Золотилися куполи церков, вгадувалися річки, що текли прямо через місто, розділяючи його своїми берегами. І велика ріка за його горбами тут виглядала особливо урочисто. Так, це була не просто столиця. Це було серце.
Він вдарив коня і під’їхав до Батия, який також стояв неподалік і також споглядав Київ.
– Знищимо це – знищимо все! – тільки і сказав Батию Субедей, відважний полководець, надія Улусу Джучі, переможець Китаю, Грузії, Болгарії, руйнівник Рязані й Володимира-на-Клязьмі.
Хан тільки втомлено примружив очі.
Майже через вісімсот років після того жахливого штурму, який закінчився падінням і спаленням руської столиці, Верховний Хурал Республіки Тива – саме тієї країни, на території якої, за легендою, й народився Субедей, заснував орден на честь великого полководця – того самого воїна, який підкоряв і знищував Русь. Орденом нагороджуватимуть тих російських військовослужбовців (звісно, народжених у Тиві), які проявлять виняткову мужність під час війни Росії проти України.
Поява цієї нагороди в сучасній Росії (як бачимо, керівництво Тиви ніхто і не думав зупиняти, хоча в будь-яких інших випадках Кремль уважно стежить за ініціативами місцевої влади) для мене є цивілізаційною відвертістю. Росіяни – в широкому політичному сенсі цього слова, бо Тива є частиною Росії, – визнали, що воюють, довойовують ту саму війну, що намагаються завершити те, чого в результаті не вдалося Батию з Субедеєм. Так, вони зруйнували і спалили Київ – але давня столиця змогла відродитися і стати нехай вже не центром, але частиною іншого, європейського і вільного світу. А от Москва (до речі, також Субедеєм зруйнована) вирішила за краще стати тінню завойовників і відтворити їхню державність на власних землях. І так, московські царі, князі й імператори завжди ласо дивилися не тільки на давні землі Русі, але й на давні землі Улуса Джучі – ось чому територія Тиви стала однією з останніх земель, анексованих Радянським Союзом.
Коли сонячного осіннього дня у 90-х роках минулого сторіччя я прогулювався вуличками тивинської столиці Кизила, намагався зрозуміти – можливо, вперше ця думка з такою ясністю виникла – хто ж кого поглинув? Росія – Тиву чи все ж таки Улус Джучі – Росію? Люди, які проходили повз мене, здавалися значно природнішими в інтер'єрах цього радше азійського, ніж радянського міста, ніж москвичі, які відчайдушно корчили з себе європейців. Тут, на батьківщині Субедея, все нагадувало про те, хто насправді був переможцем – нехай навіть у Москві намагалися цього не визнавати і саме для цього використовували київський міф – нашу історію, нашу, а не свою цивілізацію.
Але тепер маски скинуті. Тепер на грудях тих, хто хотів би зруйнувати Київ, буде орден на честь того, хто його насправді зруйнував. Згадаймо, що у Другу світову війну Сталін намагався притримуватися іншого міфу – про спільну Батьківщину і братерство, тому поруч з новими орденами Суворова, Кутузова та князя Алєксандра Нєвського президія Верховної Ради СРСР заснувала також орден гетьмана Богдана Хмельницького, яким нагороджували насамперед українців – і за звільнення України. Сталін намагався зобразити війну як боротьбу за визволення «всієї Русі». Але тепер у путінській Росії будуть нагороджувати за її руйнацію.
Прикро, звичайно, що тепер у мене немає контактів у керівництві Верховного Хуралу Тиви, як колись, у перші десятиріччя моєї журналістської роботи. Тому що я обов'язково порадив би нагородити новим орденом не тільки тивинських учасників «СВО», яких Москва купила, щоб вони сплюндрували чужу землю.
Я б порадив нагородити орденом Субедея того, хто щоденно віддає накази бомбити Київ і Чернігів, Львів і Харків, Дніпро й Одесу, хто йде дорогою Батия – і як він їде з доповідями і проханнями до справжньої столиці імперії, до Пекіна. Того, хто вбиває українців і руйнує їхні міста. Того, хто не знає, як вижити без захоплення Києва.
Я б нагородив цим орденом Путіна.
