Однак потім популістська політика довела країну до ручки.
Так ось. Ніякого секрету успіху там не було
Почнемо з того, що успіх Аргентини в 20 ст це не так результат внутрішніх реформ, як співпадіння ряду факторів та подій, які не залежали від самої Аргентини. Ще в кінці 19 на початку 20 сторіччя, переважна більшість країн Латинської Америки були популярним місцем для британських інвесторів, які розглядали регіон в якості постачальника сільськогосподарської продукції та мінералів.
Одразу скажу, що британців тоді не хвилювали реформи взагалі, бо їхні інвестиції були захищені силою британського флоту, який доречі не раз застосовувався для захисту економічних інтересів. Та й самі політики не ризикували конфліктувати з британськими інвесторами. Тому британці досить вільно себе почували і вкладали великі гроші в тютюнові плантації, плантації для вирощування цукрової тростини та варіння цукру, вирощування злакових культур, видубуток мінералів. Окрім того британці також інвестували в розвиток інфраструктура, яка необхідна для доставки цієї сировини. Це і залізничні дороги, і морські порти.
Якщо говорити про Аргентину, то завдяки британським інвестиціям на початку 20 ст країна перетворилась в одного з найбільших в світі постачальників мʼяса. Наприклад, дуже велику роль в розвитку виробництва мʼяса в Аргентині зіграли два брати-британці Вільям та Едмунд Весті, які в той час будували свою мʼясну імперію і згодом стануть найбільшими в світі торгівцями мʼясом. Ці брати скуповували ранчо в Аргентині, Бразилії, Венесуелі, Уругваї, де вирощували рогату худобу та овець. Далі відправляли їх на забій. І потім мʼясо експортували у Велику Британію та інші розвинені країни.
І так бізнес поступово розвивався, аж поки не почалась Перша світова. Безпрецедентні масштаби мобілізації в Європі привели до дефіциту робочої сили в сільському господарстві. І щоб не померти з голоду, абсолютно всі сторони конфлікту були змушені шукати продовольство в інших країнах. Тому такі бізнесмени як брати Весті та такі краіни як Аргентина, де брати мали виробництво, досить вдало скористались моментом, щоб наростити експорт і перетворитись в найбільших гравців на цьому ринку.
Лише за 4 роки війни, експорт Аргентини зріс у два з половиною рази. З 400 млн до 1 млрд дол. Безумовно, таке зростання відобразилось на економіці країни і саме в цей період Аргентина вважалась однією з найбагатших країн в світі.
Однак цей період тривав недовго. І вже після закінчення війни, попит та ціни на сільськогосподарську продукцію суттєво впали. А експорт Аргентини повернувся до довоєнного рівня. І це був перший випадок коли економіка країна залежала від міжнародної конʼюнктури.
Згодом, експорт знов почав зростати і в 1928 зміг знову досягти позначки в 1 млрд. І тут здавалось би, що нарешті країна повертається до економічного процвітання, аж тут на горизонті зʼявились нові грозові хмари під назвою Велика Депресія. Тільки на відміну від Першої світової, це явище мало економічне походження, яке похитнуло економіки всіх провідних країн у світі. А оскільки Аргентина залежала від експорту в ці країни, то їхня економіка теж відчула цей удар. За декілька років експорт Аргентини впав до 300 млн. Удар був настільки відчутним, що до рівня 1928 експорт повернувся лише через 20 років.
На фоні економічних проблем, в країні відбулась серія переворотів, які зараз вважається поворотною точкою в історії Аргентини. І це другий приклад, коли міжнародна конʼюнктура вдарила по економіці Аргентини.
Коли ж почалась Друга світова війна, то Аргентина також могла виграти за рахунок експорту продовольства, але тут проти неї зіграла політика США. Бо якщо в першу світову союзники закривали очі на співпрацю Аргентини з ворогом, то в Другу світову американці зайняли більш жорстку позицію. Оскільки, американцям дуже не подобалась політика нейтралітету Аргентини і їхня співпраця з обома сторонами конфлікту. Тому вони вирішили знищити економічно, влаштувавши економічний бойкот, через заборону аргентинського експорту та блокуванню імпорту американських технологій в Аргентину.
Британці досить довгий час не хотіли приєднуватись до цього бойкоту, оскільки залежали від аргентинського мʼяса. І після закінчення війни аж до 1950 британці скуповували надлишки Аргентинського мʼяса, щоб подолати проблеми післявоєнного продовольчого дефіциту. Тим не менш, згодом британці також приєднались до бойкоту. І таким чином коаліції двух провідних країн, фактично зупинила зростання аргентинського експорту. І якщо в 1948 експорт Аргентини склав 1,5 млрд дол, то в наступні десятиріччя він коливався в межах 1 млрд дол. І лише через 20 років він перевершив показники 1948 року. А якщо брати доходи від експорту в Першу світову, то країна не могла подолати цей рівень ще 50 років. Про який тут розвиток можна говорити?
Звичайно ж ніхто не змушував владу Аргентини співпрацювати з нацистами, але саме ці політичні рішення далі створили економічні проблеми для країни. І вже потім ці проблеми підштвхнули владу країни до імпортозаміщоючоі індустріалізації, яка закінчилась невдачею. В основному через відсутність доступу до західного обладнання та технологій, а також через помилки влади у впровадженні цієї політики.
