Події на зовнішніх ринках на цьому тижні в одні ворота програвали внутрішньо українським справам, а тому можуть здатися нікчемними. Хіба що суми вражають. Проте подій особливо не було, якщо не слідкувати за детективом «Список Епштейна», де можна чи не можна знайти Трампа. Може колись Спілберг зніме фільм з такою назвою, і певно знайде його там, але поки класик роздумує, постарались майстри з Південного Парку. Відволікти від цієї теми американців не могли ні торгівельні перемовини, ні чергова котовасія навколо голови ФРС, на тлі якої курс долара досяг чергових локальних мінімумів і пара долар євро впритул наблизилась до рівня 1,18. Та і як тут згенерувати достатньо подій на тлі відпусток, тим більше, що американцям курс долара поки що по барабану, а європейським туристам це просто подарунок, що радує, принаймні, власників готелей. В самих торгівельних перемовинах наче відбувається прогрес, що має полегшити удар торгівельної війни Трампа на економіку, який почали відчувати у портах США вже в червні.
В результаті, ринки на тижні поставили кілька історичних максимумів. І ранок п’ятниці індекс S&P500 починає на відмітці 6363 пункти (красиво, чорт забирай), що на 66 пунктів вище, ніж тиждень тому. Настрій добрий і хочеться зростати. Проте ліниво, як літом. Основна увагу тут зараз на фінансову звітність і єдина велика фішка на біржи, хто тягне назад і виглядає слабим ланцюжком – це Тесла нашого улюбленого Ілона Маска. Компанія знов показала дуже погані результати, та й дала не дуже втішні прогнози. В результаті тільки за четвер втративши десь 9% капіталізації. Всього з грудня вартість акцій Тесли впала на 35%. Проте компанія досі залишається бульбашкою, яка ніяк не лопне і чия капіталізація жодним чином не відповідає її фінансовим результатам. Навіть тоді, коли, здається, харизма Маска давно мала перестати працювати. А от дохідність державних американських бондів продовжує триматись біля локальних максимумів. Натякає, що все ж таки не все так і добре. Особливо розуміють натяки ті, хто хотів би взяти іпотеку. Дохідність 30-ти літніх казначейських забов’язань на кінець тижня знаходиться на рівні 4,96%. Залишаючись біля відмітки у 5%.
Український сегмент єврооблігацій знаходиться в стороні від загального святкування. І за тиждень ціни суверенних єврооблігацій знизились. Спочатку цьому посприяла стаття про новому програму МВФ, яка може знадобитися вже наступного року і природнім чином по політичним причинам може означати ще одну реструктуризацію. Що, звісно, не може радувати інвесторів. А далі стало ще веселіше. Інвестори згадали,, що Україна, хоч і говорить про європейські перспективи, все ще залишається яскравим представником ринків, що розвивається. Для яких характерна ситуація, коли влада починає чудити. Причому таким чином, що нова програма МВФ могла стати не актуальною. На Печерських пагорбах цього тижня був якщо не руський дух, то точно запахло Януковичем. В турборежимі, ламаючи всіх через коліна, влада вирішила знести незалежність антикорупційної інфраструктури. Яка, останній час, є справжньою скалкою в дупі, і то приведе до закриття гордого міністерства єдності, то змушує простих українців вивчати, що це за таке нове міністерство, під назвою «Мін діч». І як тут не згадати, що незалежність антикорупційних органів є основою основ як співпраці з МВФ, так і європейської інтеграції.
Можливо, в української влади була ілюзія, що поки триває війна ЄС буде закривати очі на все, що відбувається, бо їм важливо в першу чергу, щоб росіяни не доповзли до Польщі чи Словаччини. І точно була популярною теорія змови, що всією цією антикорупцією опікуються виключно демократи і Сорос, і республіканцям це по барабану. Спочатку здавалось, що «все пропало» і таки Європа не знайде в себе сили виступити. Але то так тільки здавалось. І у вівторок всі в Брюсселі, Парижі і Берліні, а також у Лондоні і Вашингтоні просто були в шоці, а в багатьох випадках ще й у відпустці. Але в середу почало прилітати, причому дуже кучно і дуже влучно. І схоже основним став дзвінок голови Єврокомісії, яка не просто так виростила 6 дітей і знає, як приборкати тих, хто хуліганить. А ще й Мерц з Макроном сказали, що планують дуже «інтенсивно» поговорити з Зеленським. Певно, німецькою мовою це звучало ще більш прекрасно. Заговорили і англійською, і не тільки з Лондона, а ще й цьому підступному республіканському Грему чомусь це не сподобалось. Хоч він і максимально не демократ і не соросьонок. Коротше кажучи, виявилось, що грошей і підтримки для маленької автократії у протистоянні великій автократії не буде.
А ще й українська молодь чомусь образилась на те, що у неї забирають європейську перспективу, та ще й через страх бути спійманим на корупції. І почала протестувати. І вже на третій день турборежиму Зеленський включив Трампа (ZACO замість TACO) і відіграв все назад, а наступного тижня це все має бути формалізоване голосуванням у Верховній Раді. Депутати от вже почали вибачатися і казати, що їх біс поплутав. Звісно, святкувати перемогу черговий омолоджений Майдан, цього разу театральний, зможе тільки коли побачить підписаний новий законопроект і прочитає експертів, що там немає якогось підступу. Але поки виглядає, що українську владу повернули в межі здорового глузду. На тлі того, як українська влада стріляла собі в ноги і танцювала по граблям, Нацбанк не зміг дозволити собі знизити облікову ставку. Лишивши її незмінною на рівні 15,5% на тлі інфляції, що нарешті почала знижуватись. І схоже зростання вартості електроенергії минулого року нарешті знайшло повне і остаточне відображення у цінах. НБУ, не знизивши ставку, навіть не прохопився про новий вид ризику, який раптом з явився для макрофінансової стабільності. За нього все сказав речник МВФ, згадавши і про макроекономічну стабільність і про потенційне економічне зростання. Курс гривні при цьому не реагував на буремні події в центрі Києва, як він і давно не реагує на події на фронті чи прильоти чергових шахедів. І ранок п’ятниці гривня зустрічає на рівні 41,75 на міжбанку і 41,65 на вулиці.
