Китайські державні та приватні нафтопереробні компанії стикаються з посиленням тиску — вони змушені підтримувати поставки і при цьому уникати санкцій.
До 20% імпорту сирої нафти в Китай — близько 2 мільйонів барелів на добу за перші дев’ять місяців цього року — надходить із Росії, що робить її одним із провідних джерел нафти для переробки у такі продукти, як дизельне паливо, бензин і пластмаси.
Ризик для Китаю та Індії полягає у їхніх відносинах з організаціями, що підпадають під санкції, що може піддати компанії серйозним вторинним штрафним санкціям. До них належать відключення від західних банківських систем і доступу до доларів або заморожування рахунків західними виробниками, трейдерами, перевізниками та страховиками, які становлять основу світових ринків сировинних товарів.
Якщо вони вирішать дотримуватися санкцій, то втратять доступ до нафти за значно зниженими цінами, яка допомагала утримувати низькі витрати на енергію для промисловості та споживачів.
Центральним елементом широкої торгівлі між Росією та Китаєм є довгостроковий контракт між «Роснефтью» та державною China National Petroleum Corp., який передбачає закупівлі нафти ESPO по трубопроводах для нафтопереробних заводів без виходу до моря в північному регіоні Дацин. За словами трейдерів, заводи в цьому регіоні в основному покладаються на російську сировину, що робить їх особливо вразливими до будь-яких збоїв.
«Роснефть» і «Лукойл» також входять до числа компаній, що експортують нафту з східного російського порту Козьміно на приватні НПЗ, розташовані в провінції Шаньдун і вздовж узбережжя.
За даними аналітичної компанії Kpler, минулого року ці дві компанії разом забезпечили близько чверті експорту російської нафти до Китаю.
Санкції США проти російських нафтових компаній «Роснефть» та «Лукойл» створюють серйозні виклики для Китаю, який значною мірою залежить від російської нафти. Китайські НПЗ, особливо ті, що працюють з нафтою ESPO по трубопроводу в регіоні Дацин, ризикують або порушити санкції, або втратити дешеву сировину, що підніме витрати на енергію для промисловості та споживачів. Це підкреслює, що вторинні санкції США мають не лише прямий, а й глобальний вплив на торгівлю нафтою та енергетичну безпеку третіх країн.
