Поєднання масштабних інвестиційних проектів, диверсифікованого зовнішнього інвестування, технологічного просування, зростаючої військово-морської присутності та дипломатії «без умов» робить Китай дедалі впливовішим глобальним гравцем. Основою цього є амбітна ініціатива “Один пояс, один шлях” , а також проєкти типу “Made in China 2025” і технологічна експансія для встановлення глобальних стандартів, зокрема у сферах 5G, штучного інтелекту та телекомунікацій. На цьому фоні очікувана особиста зустріч Сі Цзіньпіна й Дональда Трампа під час саміту APEC, яка запланована на кінець жовтня 2025 року може стати точкою, де економічні компроміси поєднаються з геополітичними торгами.
Після понад десяти років системної експансії Китай вибудував багаторівневу архітектуру глобального впливу. Його стратегія поєднує інвестиції в інфраструктуру, активну торгівлю з країнами Глобального Півдня, технологічну експансію та контроль над критично важливими ресурсами. Усі ці напрямки взаємодоповнюють одне одного, створюючи ефект «економічної павутини», з якої партнерам дедалі важче вийти. Ініціатива «Один пояс, один шлях», започаткована у 2013 році, стала основним механізмом глобальної проекції впливу Китаю. Її мета в основі своїй полягає у тому, щоб створити мережу транспортних, енергетичних та цифрових коридорів, які поєднують Китай із понад 150 країнами на всіх континентах, за даними Green Finance & Development Center , лише у 2024 році, обсяг нових будівельних контрактів у рамках цієї ініціативи сягнув $70,7 млрд, обсяг прямих інвестицій аж близько $51 млрд.
Сукупно з 2013 року через «Один пояс, один шлях» залучено понад $1 трильйон доларів у різних формах, починаючи від кредитів, державно- приватні проектів, до концесій та грантів. Найактивніше «Один пояс, один шлях» розвивається в Південно-Східній Азії, Африці та Латинській Америці, де Китай фінансує будівництво залізниць, наприклад, Ефіопія-Джибуті, Кенія-Момбаса-Найробі, а також портів Пакистан – Гвадар, Шрі-Ланка – Хамбантота, Греція – Пірей , і гідро- та теплоелектростанцій, автотрас і телекомунікаційних мереж. Економічно це відкриває нові ринки збуту для китайських компаній, а політично формує залежність країн-реципієнтів від китайського капіталу, тому для Пекіна ця ініціатива це не лише геоекономічний, а й дипломатичний інструмент, що забезпечує підтримку на міжнародних форумах і в ООН.
Друга опора китайського впливу це масштабна зовнішня торгівля, особливо з країнами, що розвиваються, і за даними Китайсько-африканської дослідницької ініціативи у 2023 році торгівля між Китаєм і Африкою досягла $282 млрд, що на 7% більше, ніж попереднього року. Китай став найбільшим торговельним партнером Африки 14-й рік поспіль, імпортуючи переважно нафту, мідь, кобальт, руду та зерно, а от у Латинській Америці обсяги торгівлі перевищили $480 млрд у 2024 році, тому Китай уже обігнав США як головний торговий партнер для Бразилії, Чилі та Перу. У Близькому Сході Пекін підписує довгострокові угоди на постачання енергоресурсів, водночас інвестуючи в альтернативну енергетику, наприклад сонячні парки в Саудівській Аравії та ОАЕ. Через такі економічні канали Китай поступово формує економічну сферу тяжіння, у якій сировинні країни орієнтуються не лише на фінансову вигоду, а й на політичну лояльність до Пекіна.
Третій ключовий важіль – це технологічний вплив, який КНР реалізує через власні високотехнологічні корпорації, насамперед через Huawei, ZTE, DJI, BYD тощо. За даними Telecom Magazine, компанія Huawei утримує приблизно 31% глобального ринку мобільних радіомереж та близько 29% ринку обладнання 5G. Китайські технології використовуються у понад 170 країнах, включно з державами Африки, Латинської Америки та частини Європи. Для багатьох країн вибір Huawei це економічно вигідна альтернатива західним постачальникам, адже китайські рішення дешевші та часто постачаються у «пакеті» з кредитами від державних банків, як от China Exim Bank, China Development Bank, однак у стратегічному вимірі це означає, що Китай отримує частковий контроль над телекомунікаційними мережами, доступ до технічних стандартів і можливість впливати на інформаційні потоки. Крім 5G, Китай активно просуває власні стандарти в штучному інтелекті, кібербезпеці, системах відеоспостереження і смарт-інфраструктурі, створюючи передумови для домінування у сфері «цифрової економіки Глобального Півдня».
Четвертий важіль полягає у ресурсному контролі, адже Китай володіє найбільшими у світі запасами та виробничими потужностями для видобутку рідкоземельних елементів, літію, графіту, магнію, необхідних для виробництва мікрочипів, акумуляторів, військової техніки та «зеленої енергетики». Станом на 2025 рік Китай контролює понад 60% світового видобутку рідкоземельних металів, близько 85% потужностей із їхньої переробки, і понад половину світового виробництва літій-іонних акумуляторів. У 2025 році уряд КНР розширив перелік матеріалів із експортними обмеженнями, включивши графіт, галій і германій, а це елементи, критично важливі для напівпровідникової промисловості. Ці кроки перетворюють ресурси на інструмент геоекономічного тиску і якщо США чи ЄС вводять санкції проти китайських компаній, Пекін може відповідати обмеженнями на стратегічну сировину, від якої залежать західні виробники. Ці чотири інструменти – «Один пояс, один шлях», торгівля, технології та ресурси утворюють єдину систему глобального впливу Китаю.
Азія – головний полігон китайської сили
Південно-Східна Азія (ASEAN): Китай є найбільшим торговим партнером більшості країн регіону. У 2024 році товарообіг між Китаєм та ASEAN перевищив $970 млрд, а інвестиції в межах ініціативи «Один пояс, один шлях» у цьому регіоні сягнули рекордних сум. Пекін фінансує портові, енергетичні та залізничні проекти починаючи від високошвидкісної залізниці в Індонезії до енергетичних угод у В’єтнамі та Лаосі. Одночасно Китай просуває свої технології – 5G, дата-центри, цифрові платформи Huawei, ZTE і таким чином формує стандарти регіональної цифрової інфраструктури.
Центральна Азія: Казахстан, Узбекистан, Таджикистан, цей регіон став «тиловою базою» китайських енергетичних та транспортних амбіцій. Китай фінансує залізничні коридори, трубопроводи і логістичні вузли, зокрема в межах Китай–Центральна Азія–Європа. Інвестиції тут спрямовані у добувну промисловість та переробку сировини, тобто вугілля, урану, рідкоземельних металів. Це дає Пекіну контроль над критично важливими ресурсами й вплив на транспортні маршрути між Європою та Азією.
Південна Азія: Пакистан, Шрі-Ланка, тут китайський вплив реалізується через масштабні інфраструктурні проекти, як-от порт Гвадар, частина Економічний коридор Китай-Пакистан та енергетичні станції у Шрі-Ланці. Однак деякі з них спричинили боргову залежність, прикладом є Шрі-Ланка, яка у 2017 році передала порт Хамбантота в оренду Китаю на 99 років.
Східна Азія: Корея, Японія, Тайвань, відносини одночасно кооперативні й конкурентні, адже Китай залишається ключовим ринком для південнокорейської та японської електроніки, але політична напруга навколо Тайваню й технологічна конкуренція через чіпи та робототехніки наростають. Пекін застосовує дипломатію «поступок-за-кооперацію» в свою чергу пропонуючи економічні вигоди в обмін на нейтралітет у стратегічних питаннях.
Африка – лабораторія китайської моделі розвитку
За два десятиліття Китай став найбільшим торговим партнером Африки. У 2024 році обсяг торгівлі сягнув понад $280 млрд, причому африканський експорт до Китаю зріс майже на 10% особливо мінерали, нафта, метали. Інвестиції Пекіна еволюціонують від простих кредитів, до створення локальних виробництв і спільних промислових зон, китайські прямі іноземні інвестиції у Південну Сахару у 2024 році становили близько $15,2 млрд, створивши понад 100 тис. робочих місць. Китай також має постійну військову базу в Джибуті, що забезпечує контроль над Червоним морем і логістику для участі у миротворчих місіях.
Європа – баланс між прибутком і настороженістю
Західна та Центральна Європа: ЄС це другий торговий партнер Китаю після ASEAN. У 2024 році двосторонній товарообіг склав близько €732 млрд, фактично Німеччина залишається головним пунктом китайських інвестицій у високотехнологічний сектор і машинобудування. Однак у відповідь на посилення китайського впливу ЄС запровадив механізм перевірки іноземних інвестицій і обмеження на експорт критичних технологій.
Східна Європа та Балкани: тут Пекін зосереджується на інфраструктурних і енергетичних угодах, з Сербією та Угорщиною, ці інвестиції створюють економічну присутність, яку Китай конвертує у політичний капітал зокрема, через двосторонні домовленості поза рамками ЄС. Китай обережно розвиває економічні та політичні зв’язки в ЄС, зосереджуючись на країнах Східної Європи в рамках Співробітництва Китаю з країнами Центральної та Східної Європи, водночас Європа бачить Китай як стратегічного конкурента в технологічній сфері, особливо в питаннях інновацій і безпеки.
Близький Схід – енергетичний фундамент китайської глобалізації
Китай є найбільшим імпортером нафти з країн Перської затоки, Пекін активно інвестує у нафтогазову, «зелену» енергетику та транспортну інфраструктуру Саудівської Аравії, Ірану та ОАЕ. У першій половині 2025 року обсяг енергетичних проектів у межах «Один пояс, один шлях» становив близько $42 млрд. Китай виступає як альтернатива Заходу у сфері інвестицій, пропонуючи партнерам «позаполітичну» співпрацю, що зміцнює його вплив у регіоні, де США традиційно домінували.
Латинська Америка і Кариби – «тихий прорив»
Китай став другим за обсягом торговим партнером регіону після США. У 2024 році обсяг торгівлі перевищив $480 млрд, з них понад половину сировина: нафта, мідь, соя, залізна руда. Китай активно кредитує енергетичні й логістичні проекти у Бразилії, Аргентині та Венесуелі. Дедалі більше китайських компаній експортують до регіону електромобілі та обладнання для Відновлюваних джерел енергії, що розширює технологічний вплив. Політично Китай прагне нейтралітету регіону у глобальних конфліктах, обмінюючи фінансування на дипломатичну підтримку та утримання від критики.
Північна Америка – арена технологічного протистояння
Відносини Китаю зі США та Канадою характеризуються високою взаємозалежністю і взаємною підозрою. США залишаються одним із головних ринків для китайських товарів, понад $500 млрд експорту у 2024 році, але водночас запроваджують технологічні санкції, зокрема проти Huawei, TikTok та виробників мікрочипів, а Пекін відповідає контролем над рідкоземельними елементами, необхідними для західних технологій. Тому майбутня зустріч Сі Цзіньпіна та Дональда Трампа може стати поворотною точкою у визначенні «нової рівноваги» – чи збережеться глобалізація, чи світ перейде у фазу сегментованих технологічних блоків.
Океанія – дипломатія малих держав
Китай посилює економічну і гуманітарну допомогу острівним країнам Тихого океану, на приклад Соломонові Острови, Фіджі, прагнучі здобути підтримку у голосуваннях в ООН і доступ до морських шляхів, але водночас Австралія, за підтримки США, відповідає ініціативами контрвпливу , починаючи від розвідки до обмежень на китайські інвестиції.
Китай поступово розширює військову присутність, зберігаючи акцент на “економічній безпеці”, єдина офіційна зарубіжна база у Джибуті, але Пекін активно інвестує в порти й об’єкти подвійного призначення в Пакистані, Шрі-Ланці, Камбоджі, ОАЕ, Екваторіальній Гвінеї, це створює логістичну мережу для захисту торгових маршрутів і проекції сили в Індійському океані та за його межами. Військово-морська активність зросла, адже щороку понад 40 спільних навчань із партнерами в Азії, Африці та Латинській Америці. Флот Народно-визвольної армії Китаю вже найбільший у світі, аж понад 370 бойових кораблів, що перевищує кількість у США. Тому очевидно, що Пекін просуває модель “економіка + безпека”, де інвестиції, порти й військова логістика взаємопов’язані, формуючи інфраструктуру глобальної присутності без формального створення нових баз.
Перед зустріччю Сі Цзіньпіна і Дональда Трампа, запланованою на 30 жовтня 2025 року під час саміту APEC, увага прикута до того, чи зможуть Китай і США знизити напруження у своїх відносинах. Ця зустріч відбувається у контексті тривалого торговельного конфлікту, який в останні місяці частково деескалював завдяки діалогу і попереднім домовленостям. На столі переговорів буде чотири головні теми: торгівля, технології, безпека та регуляційні питання.
- У торгівлі мова піде про тарифи, доступ до ринків і купівлю американської сільськогосподарської продукції.
- У технологічній сфері про експортні обмеження на чіпи та рідкоземельні елементи, які Китай використовує як стратегічний ресурс.
- У сфері безпеки про Тайвань, морську активність Китаю в Південно-Китайському морі та кібератаки.
- Також окремо обговорюватимуть питання регулювання компаній TikTok і проблеми, пов’язані з фентанілом і його прекурсорами, які стали предметом суперечок між країнами.
Китай підходить до переговорів із відчутно сильнішими позиціями, ніж кілька років тому. Його глобальна економічна мережа, побудована через ініціативу «Один пояс, один шлях», охоплює десятки країн. Загалом із 2013 року обсяг проектів перевищив 1 трильйон доларів, крім того, Китай залишається головним торговим партнером для більш ніж 120 країн світу, його технологічні компанії, такі як Huawei, контролюють близько 31% глобального ринку телекомунікаційних мереж, що дає Пекіну важелі впливу на інфраструктуру та стандарти зв’язку у багатьох країнах. США, своєю чергою, мають свої сильні сторони, вони контролюють ключові технології, передусім виробництво передових мікрочіпів, мають вплив на світову фінансову систему через долар і санкційні механізми, а також опираються на широку мережу військових союзів.
Очікується, що обидві сторони намагатимуться досягти прагматичних тимчасових домовленостей, можливо навіть, частково знизять тарифи, домовляться про постачання рідкоземельних елементів чи збільшення китайських закупівель американських товарів. Але стратегічні питання залишаються такими ж як і раніше – Тайвань, технологічна безпека, контроль за ланцюгами постачання, і вони навряд чи будуть вирішені. Фактично ця зустріч не стане примиренням, а швидше спробою знайти новий баланс впливу. Китай приходитиме до неї з глобальною економічною мережею та розгалуженими торговими зв’язками, тоді як США спиратимуться на технологічну перевагу й фінансові важелі. І саме від цього балансу залежатиме, яким буде світовий порядок у найближчі роки чи більш багатополярним, чи знову керованим двома наддержавами.
Китай розширює свій вплив комбінованою стратегією: великі інвестиції через «Один пояс, один шлях» та комерційні проекти, технологічна присутність у хмарних і мережевих рішеннях, а також зростаюча військово-логістична гнучкість. Економічна взаємозалежність із ЄС і багатьма країнами Глобального Півдня дає Пекіну важелі, які він зможе використати в двосторонніх переговорах зі США. Майбутня зустріч Сі й Трампа це потенційно момент для компромісів у торгівлі й технологіях, але без радикального вирішення фундаментальних геостратегічних конфліктів.
Секція Дельта групи «Інформаційний Спротив»
