Закалібали пі д..ри.
Я розповідала, що в політику не граюся, бо для чого?
Порнографія повинна буть на спеціально відведених каналах, а не на центральних.
Кого показують: блогерів діда Толю, який або матюкається, або пердить в екран, або невміняємого Повороснюка, у якого з Гортоном закінчився медовий місяць, і вони виясняють, хто з них більша «простітутка».
Да простять вони мене один і другий, але я їх навіть безкоштовно не схотіла б.
– Сірьожа! Сірьожа!
Чув, що наступ з білоруції шістнадцятого прогнозує Аризтович?
– Та пішов він в сраку!
І я не сперечаюся в діагнозах.
Бо знаєте, якщо не далбайоб, то воно окажецця пі д..ром, і це стопроцентно.
І я нічого не маю проти ЛГБТ-спільноти, я їх поважаю, бо вони хоча б не скривають, що вони такіє.
Я вже не реагую на тривоги.
Я реагую, коли їх довго немає.
Бо за довготривалим спокоєм обов‘язково прилетить штук сто, як мінімум, а може, й двісті.
Того варю борщі, поки є світло.
Як тільки пише: «Київська область тривога», я беру розчьоску, роблю укладку, бо вдруг що, а я без причьоски, а ще я чищу бурячок, роблю засмажку й варю ребро.
За стільки років я зрозуміла:
нафіга пить вспокоїтільне, якщо можна ковтнуть рюмку домашньої настоянки, захльобати борщем, сховатися у дальній спальні, де замість двох стін є грубка і вікно, затулене літніми кольосами.
Ніякої ж різниці.
Скажіть мені, хазяйки.
Навіщо я у банки запхала десять відер слив?
А?
Правильно. На всякий случай.
Тепер я уявляю той всякий случай.
Геп! Бах! Тарарах!
Аризтович волає, що наступ.
І що я роблю?
Складаю в торбу консервацію?
А нєа!
Бо коли 24 лютого об‘явили війну, то вмісто тривожного чемоданчика, докУментів, ліків… я всралася.
А що стісняться, якщо я всралася і обсопливилася.
Не спорю. Це, може, я така, а всі нормальні.
До чого я підвожу.
Що його робить, як вони, падли, знову на нас підуть?
Що його хватать першочергово:
консервацію, новий диван чи заморозку з морозіловки?
А?..
П.С. У коментарях прошу не матюкацця, бо в мене нормальний ефір, а не якийсь там, телевізійний.
Карикатура Юрія Кособукіна
