1. В росії зупинили низку проєктів зі створення обладнання для виробництва «суверенних» процесорів через нестачу бюджетного фінансування.
- Мінпромторг рф відкликав одразу кілька тендерів, критично важливих для розвитку російської напівпровідникової галузі, яка й без того перебуває під сильним тиском санкцій.
- Серед скасованих — масштабний тендер вартістю 1,6 млрд рублів на організацію виробництва злитків монокристалічного фториду кальцію. Цей матеріал використовується в оптичних елементах УФ-фотолітографії, що є основою сучасного чипотворення. росія не має власних технологій, а доступ до імпорту заблокований: світовий ринок контролюють Nikon, Corning та Hellma.
- Також зірвано тендер на 400 млн рублів щодо створення технології виготовлення кристалів тербій-скандій-лютецій-алюмінієвого граната. Ці матеріали потрібні для лазерних систем у фотоніці — ще одній сфері, де російська промисловість повністю залежить від імпорту. Причина прозаїчна — грошей немає.
- Мінпромторг змушений перекидати скорочені бюджети на «більш пріоритетні» напрями, тоді як програмі розвитку електронного машинобудування на 2026–2028 роки бракує понад 33 млрд рублів.
- Фактично це означає зупинку спроб росії хоча б частково замістити критичні технології для виробництва мікросхем. Умовна «технологічна суверенність», яку кремль активно пропагує з 2022 року, залишається недосяжною: країна не здатна фінансувати навіть базові етапи локального виробництва.
- Таким чином, на тлі санкцій і воєнних витрат москва швидко втрачає шанси навіть наблизитися до створення власної сучасної напівпровідникової інфраструктури — один із ключових секторів стагнує ще до того, як був запущений.
2. Американські санкції дедалі сильніше тиснуть на російський нафтовий сектор, посилюючи фінансовий та логістичний тиск на ключових постачальників кремля.
- Наслідки стають відчутними одразу на кількох рівнях — від міжнародних трейдерів до російських НПЗ, які потерпають від ударів українських дронів.
- На початку грудня трейдинговий гігант Gunvor оголосив про вихід зі структури власника Турбйорна Торнквіста, який змушений позбутися частки через ризики вторинних санкцій США проти «Лукойла» та «Роснефти». Ринкова оцінка активів російських компаній стрімко падає, що створює ризик їхнього продажу «по частинах» за істотно нижчою ціною.
- Тиску зазнає і російський експорт. Попри короткострокове збільшення поставок до Індії у листопаді — покупці поспішали законтрактувати обсяги до введення санкцій — тренд змінився. Частка закупівель державних індійських компаній, які здійснили 65% угод, свідчить про підготовку до згортання імпорту. Низка приватних НПЗ вже повністю відмовилася від російської нафти або переходить на постачальників, які не перебувають під санкціями.
- Аналітики Kpler прогнозують падіння російських морських поставок на 1,4 млн барелів на добу найближчими місяцями — мінус 39% проти жовтня. Частково це пов’язано з відходом з ринку грецьких танкерів, які раніше забезпечували основний маршрут сорту Urals до Індії, а також зі спадом активності «тіньового флоту».
- Лише третина таких суден працювала у листопаді, а обхідні маршрути збільшили витрати та логістичні ризики. Знижка на Urals щодо Brent зросла майже до $20 за барель, тоді як обсяги російської нафти, що «застрягла» у морі, досягли 120 млн барелів — еквівалент місячного експорту.
- Російські компанії намагаються створювати нові схеми збуту через посередників, зокрема «Татнефть», «МорЕкспорт» і «РусЕкспорт», які беруть участь у торгівлі лише з весни. Подібні механізми дозволяють формально обходити санкційні обмеження, однак не змінюють загальної тенденції до скорочення попиту.
- Додатковим фактором тиску стають системні удари українських дронів по російських НПЗ та енергетичній інфраструктурі. Нафтопереробні заводи зазнають повторних атак кожні два-три тижні, що ускладнює ремонт і вибиває з ладу вторинні установки, критичні для виробництва моторного пального.
- Частішають удари по нафтобазах, терміналах та окремих танкерах «тіньового флоту». За оцінками аналітиків, ці атаки вже можуть скорочувати переробку на 7–10%.
- На тлі перенасиченого ринку та прогнозованого зростання глобальної пропозиції, ціна на нафту може опуститися нижче $50 за барель, якщо ОПЕК+ не зможе утримати видобуток у межах квот.
- Для москви це означає зниження експортної виручки в умовах, коли поставки скорочуються, а знижки збільшуються.
- У сукупності санкційний тиск США, падіння індійського та китайського попиту і цілеспрямовані удари України формують для російського нафтового сектору найскладніші умови з початку повномасштабного вторгнення.
3. Імпорт російської сирої нафти до Індії на початку 2026 року впаде до майже чотирирічного мінімуму під тиском США, що створює для москви ризик втрати свого ключового ринку в Азії.
- За оцінками трейдерів, уже в січні поставки можуть скоротитися до близько 600 тис. барелів на добу – найнижчого рівня від початку вторгнення росії в Україну.
- Різке падіння стало наслідком агресивної кампанії адміністрації Дональда Трампа, яка посилила санкції проти «Роснефти» та «Лукойлу» і вимагає припинення закупівель, що фінансують російську воєнну економіку.
- Під обмеження потрапив і афілійований з «Роснефтью» індійський НПЗ Nayara Energy. Додатковим ударом стали 50% мита на імпорт з Індії, якими Вашингтон карає Делі за продовження торгівлі з кремлем.
- Попри це, торгівля повністю не зупинилася: на ринок виходять несанкціоновані постачальники й дрібні трейдери, створюючи тіньові канали постачання. кремль намагається утримати індійський напрямок, активізувавши політичний тиск, зокрема через візит путіна до Делі.
- Проте жодних конкретних домовленостей щодо нафти досягнуто не було, що демонструє небажання Індії відкрито йти проти США.
- Обмеження вже змусили індійські НПЗ переходити на дорожче близькосхідне та американське паливо й шукати нові регіони постачання, зокрема Гайану й Бразилію.
- Фрахтові ставки різко зросли, а знижки на російську нафту впали до $40–45 за барель, що свідчить про зростаючий ціновий тиск на російський експорт.
- У середньостроковій перспективі обсяги імпорту визначатимуть два чинники: готовність Вашингтона рухатися до торговельної угоди з Індією та швидкість, із якою тіньова логістика зможе компенсувати втрати великих постачальників.
- Особливу роль відіграватиме Reliance Industries, яка скоротила закупівлі, але має діючу угоду з «Роснефтью», що теоретично здатна частково відновити потоки.
- Січневий мінімум стане тестом для кремля: чи зможе він утримати хоча б індійський ринок на фоні санкційного тиску, зростання вартості логістики та поступового формування консенсусу Заходу щодо жорсткішої ізоляції російської нафти.
4. Евросоюз і країни G7 готують найжорсткіший за останні роки удар по російській нафтовій логістиці — повну заборону на морські перевезення російської нафти із залученням західних компаній.
- Замість механізму «цінової стелі», який дозволяв європейським та британським судновласникам, страховикам і брокерам працювати з російською нафтою лише за ціни нижче $60 (а після корекції — $47,6), ЄС і G7 планують повністю перекрити доступ російських барелів до будь-яких послуг із транспортування.
- Це означає кінець для участі грецького, кіпрського та мальтійського танкерного флоту в російських перевезеннях, які досі обслуговували близько третини експорту рф. Ініціатива вже отримала підтримку Великої Британії та США.
- Остаточне рішення залежатиме від позиції адміністрації Дональда Трампа та ходу переговорів щодо України, однак у Брюсселі розраховують включити заборону до пакета санкцій на початку 2026 року.
- Фактично йдеться про демонтаж останнього «вікна» для російського експорту: без доступу до західних страховиків, портових агентів, брокерів і танкерів російський тіньовий флот залишиться єдиним інструментом експорту — дорожчим, менш надійним і значно вразливішим до цільових санкцій.
- Для кремля це означатиме зростання витрат, більші знижки на нафту й подальше стискання валютних надходжень — саме в момент, коли економічний тиск війни вже досягає критичної позначки.
5. Угорщина заблокувала резервний механізм Єврокомісії, суттєво ускладнивши для ЄС пошук додаткових джерел фінансування для України в умовах, коли питання використання заморожених російських активів залишається юридично чутливим.
- За даними Politico рішення Будапешта фактично відкинуло варіант спільного випуску єврооблігацій, який розглядався як запасний інструмент на випадок затримки з ухваленням схеми щодо російських резервів.
- Відмова пролунала напередодні консультацій у Брюсселі між лідерами Німеччини та Бельгії щодо параметрів великого кредиту для України на 165 млрд євро. Ситуацію додатково ускладнює позиція Брюсселя та Бельгії — головного зберігача заморожених російських активів, яка остерігається юридичних претензій з боку москви.
- Німеччина готова покрити чверть гарантій, але бельгійський уряд вимагає повного захисту. Блокування з боку Угорщини зводить зусилля ЄС до єдиного варіанту — роботи з російськими активами, що неминуче створює додатковий тиск на кремль та посилює ризики для його міжнародних фінансових позицій.
- Європейські дипломати очікують жорстких дискусій на зустрічі 18 грудня, визнаючи, що легких рішень більше не лишилося, а політична ціна для росії лише зростатиме.
6. Індійська ONGC зберігає частку в «Сахалін-1» завдяки схемі, що підкреслює вразливість російського енергетичного сектору під санкціями.
- Індійська державна компанія ONGC наблизилася до збереження своєї 20% частки у проєкті «Сахалін-1», скориставшись механізмом, який дозволяє обійти російські валютні обмеження.
- Через санкції індійські учасники проєкту не могли вивести з росії близько $800 млн дивідендів — ці кошти москва фактично утримувала, перетворивши їх на інструмент тиску. Тепер «заморожені» гроші підуть на кредит для ONGC, який буде використаний для внеску до спеціального фонду консервації родовища.
- Платіж дозволили провести в рублях — ще один показовий знак того, наскільки жорстко кремль контролює доступ іноземних партнерів до їхніх же активів у російських проєктах.
- Рішення про схему було погоджене напередодні візиту путіна до Делі, що демонструє: росія змушена йти на ситуативні поступки, аби не втратити ключового партнера на тлі посилення міжнародного тиску та деградації власної інвестиційної привабливості.
