Історія знає лише два варіанти дій.
Кожна держава рано чи пізно стикається з моментом, коли війна виснажує ресурси.
І тоді влада стоїть перед вибором:
1. Або зміцнити народ.
2. Або зламати його.
Мудрі держави робили ставку на людей.
Вони:
▪︎ Підтримували селян і міщан, бо це їхня мобілізаційна основа.
▪︎ Зменшували податки, щоб люди могли вижити й вистояти.
▪︎ Звільняли воїнів від поборів.
▪︎ Вкладали в зброю, фортеці.
▪︎ Робили чесні правила.
▪︎ Захищаєш державу – держава захищає тебе.
Так діяли Рим у критичні періоди, Русь, Візантія, Швеція у XVII столітті.
Сильна армія починалася з порядку і поваги до власного народу.
РИМ у КРИТИЧНІ ПЕРІОДИ
Після поразки при Каннах (216 р. до н. е.), коли Ганнібал знищив до 50–70 тисяч римлян, у Римі стало бракувати воїнів.
Тоді Сенат запропонував рабам стати воїнами за мотивацію отримання статусу вільної людини (не громадянина).
РУСЬ за ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО
Після походів на хазар і печенігів Володимир стикнувся з браком регулярного війська.
Тоді він:
▪︎ Створив великий постійний загін дружинників.
▪︎ Платив їм платню сріблом.
▪︎ Забезпечував їх озброєнням і спорядженням.
▪︎ Збудував цілу систему фортифікацій.
Це був проєкт професійної сили для оборони.
ВІЗАНТІЯ під час арабських і болгарських набігів
Після катастрофи в битві при Єрмакі (636) та арабського наступу імперія втрачала воїнів.
Тоді Візантія:
▪︎ Реорганізувала армію у «феми» – військово-адміністративні округи.
▪︎ Кожній родині воїна давали землю за службу.
▪︎ Армія стала територіальною, швидкою і численною.
▪︎ Звільняла «стратіотів» (воїнів) від частини податків.
▪︎ Підтримувала їхні господарства – щоб вони могли служити.
Це дозволило утримати боєздатність протягом кількох століть і врятувало імперію від розвалу.
ШВЕЦІЯ XVII століття – реформа Густава II Адольфа.
Після тривалих війн Швеція відчувала гострий брак солдатів.
Король Густав II Адольф запровадив систему «індельта», яка стала однією з найефективніших у Європі.
Її суть:
▪︎ Кожна громада утримувала солдата.
▪︎ Йому надавали будинок і землю.
▪︎ Держава забезпечувала зброєю, амуніцією та навчанням.
▪︎ Громади були зацікавлені в тому, щоб їхній солдат був добре підготовлений.
Паралельно держава:
▪︎ Зменшила натуральні побори.
▪︎ Підтримала фермерів – основу продовольчої безпеки.
Це дозволило утримувати війну десятиліттями.
НЕМУДРІ держави діяли навпаки.
Коли бракувало воїнів, вони:
▪︎ Вичавлювали з населення останнє.
▪︎ Перетворювали мобілізацію на корупційний ринок.
▪︎ Тягнули до війська всіх підряд – без логіки і стратегії.
▪︎ Руйнували довіру, яка є основою обороноздатності.
Історія має дуже чіткі приклади.
РИМ у період занепаду (III–V століття).
Коли імперія виснажилась, Рим:
▪︎ Почав масово набирати у війська варварів, часто полонених.
▪︎ Роздавав звання за лояльність, а не за службу.
▪︎ Перестав забезпечувати солдатів.
▪︎ Піднімались численні бунти легіонів.
▪︎ Населення тікало від податків і рекрутства.
Саме у цей період легіони вже не були римською армією.
Це була сукупність приватних угрупувань, які билися за владу.
Імперія зникла.
МОСКОВІЯ часів опричнини і Смути (з 1565 до 1613 року).
Після голоду, неврожаю і політичного хаосу влада:
▪︎ Силоміць гнала селян у військо.
▪︎ Здійснювала рекрутські облави.
▪︎ Збирала непосильні податки.
▪︎ Не платила війську, яке почало грабувати своїх же.
Населення повстало, люди масово тікали на околиці.
Результат – період глибокої політичної, економічної та соціальної кризи під назвою Смута, польські, шведські та козацькі війська зайшли туди без спротиву.
І лише народне ополчення під проводом Мініна і Пожарського змогло зберегти ту державу.
ОСМАНСЬКА імперія XIX століття.
Під тиском поразок Османи:
▪︎ Жорстко силоміць рекрутували селян.
▪︎ Запускали корупційні «відкупи» від служби.
▪︎ Знищили корпус яничарів (1826), але не створили нової професійної армії.
▪︎ Не могли забезпечити солдатів – ті жили грабунком.
Армія розсипалась, населення повставало, Османська імперія втрачала одну за одною провінції.
РІЧ Посполита (XVIII століття).
Польсько-литовська держава могла виставляти 100–150 тисяч воїнів, але:
▪︎ Шляхта блокувала податки через liberum veto – армію просто не фінансували.
▪︎ Корупція роз’їдала мобілізацію: за гроші можна було уникнути служби.
▪︎ Селяни не мали ні стимулу, ні захисту.
▪︎ Річ Посполита збанкрутіла, бо з населення вимивали останнє.
Результат – втрата держави, поразки й поділи 1772–1795 років.
Не народ був слабкий – державна система була гнила до кістки.
ВИСНОВОК
Щоб мати армію – мало просто «набрати людей».
Потрібно мати державу, яка не виснажує своїх, а створює умови, в яких люди хочуть її захищати.
Бо сила держави – це сила довіри між владою і народом.
