Днями відбулася телефонна розмова президента Трампа та путіна, з якої ми всі дізналися про нову ініціативу припинення вогню (під день победобесія в росії на 9 травня). І, судячи з усього, дізналися не лише ми, а й уся українська дипломатія, разом з всіма головними переговорниками.
Якби це була перша подібна ініціатива, то її ще можна було б розглядати як потенційний крок до деескалації. Але це вже відбувається вдруге. Після так званого “пасхального перемир’я”. Отже складається враження, що Україні пропонують тепер і в подальшому підлаштовуватися під російські дати і “перемир’я під свята”. Це не має нічого спільного зі сталим та справедливим миром.
Такі ініціативи виглядають більше як інформаційно-політичний хід, димова завіса та імітація, ніж реальний намір зупинити війну. Перемир’я не може бути прив’язаним до календаря країни агресорки. Якщо є справжня готовність до повного і безумовного припинення вогню, тоді ця готовність має бути постійною та системною, а не ситуативною і символічною. Таку логіку варто довести до наших партнерів.
І головне. Де тут Україна? Де прямий контакт Вашингтона з Києвом? Якщо раніше можна було сумніватися, то зараз ми бачимо тривожну тенденцію: принцип “нічого про Україну без України” підміняється на “все про Україну без України”. І це вже питання не лише дипломатії і переговорів, а дещо більше.
Проте, спосіб викрутити цю прикру ситуацію на українську користь завжди є…
