УП написала про зустріч Зеленського й Залужного. І про "так" Залужного щодо участі в можливих виборах.
За роки перебування на посаді нашого нинішнього президента стільки вкрадено в держави (докази - як мінімум робота НАБУ та нескінченний потік друзів президента з України після скоєного), стільки незахищених "гарантом" людських життів, стільки бігаючих очей від однієї позиції до іншої, від "хто я" до патріотизму (мені складно повірити в щирість, коли це не послідовно), - що втратити посаду означало б викриття ще більших недоробок, зникнення формату телемарафону, де можна хоч комусь розказати свою версію подій; розголос того, що зараз ще залишається нерозголошеним. Тисячі депутатів (більше 6 тисяч по всій країні в його партії), які прийшли до влади разом з ним як сміття з потоком вітру - скільки стане відомим, про що вони не хочуть, щоб ми знали?
Він вивчив англійську, вже розмовляє українською, його навчили не нервувати перед військовими (людьми більшого масштабу й більших здобутків), йому пишуть непогані тексти. Але є щось, що вже зроблено, і це не виправиш - ні гаслами, ні взятою на озброєння програмою "виправлення" - паралельно з униканням відповідей про Міндічей, з мовчанням про друзів, які кришують колцентри тощо, щодо чого попередників вже розірвали б "недорогенькі журналісти". Непокараність відчиняє двері завжди більшому злу - цементуванню влади, закриттю ротів тих, хто занадто голосно виступає проти. Черговим арештам незгодних. Бруду на опонентів. Якщо ці методи вже виконувались - немає ніяких підстав, щоб ними не продовжували користуватись знову.
Після "так" Залужного зараз будемо спостерігати відчайдушні спроби втриматись, і для цього будуть запущені всі механізми. Я ж вважаю, що залишити при владі Зеленського - це найгірше, що може зробити наше населення, яке обирає емоціями, а не розумом. Емоції мінливі, а розум потребує постійного вдосконалення й роботи над собою. Не про цей електорат буде сказано
