Як посол Габсбургів шукав порятунку Європи на Базавлуцькій Січі
— Діду, а чи правда, що на Січ колись приїжджали дипломати найбагатших імперій світу, щоб просити наших козаків про захист? — Грицько підсунувся ближче до вогню, уважно слухаючи тріск сухих гілок.
Олекса повільно перевернув печену картоплину у вугіллі, вдихнув нічну степову прохолоду й усміхнувся у вуса:
— Не просто приїжджали, малий, а їхали через небезпечне Дике Поле, ризикуючи власною головою. Бо знали: коли султан Османської імперії стискає горло Європі, єдина сила, здатна зламати йому зуби, — це запорозька шабля.
Літо 1594 року. На Базавлуцьку Січ крізь степи та небезпеки пробилася дипломатична місія Священної Римської імперії. Очолював її Еріх Лясота фон Стеблау — досвідчений дипломат і посол імператора Рудольфа II. Мета була надважливою: залучити козаків до Священної ліги та умовити їх ударити у тил османам і кримським татарам.
Прийом австрійського дипломата був влаштований за найвищими військовими стандартами того часу. Козаки зустріли Лясоту не як прості степовики, а як повноправні володарі цієї землі: під гримотіння гарматних салютів, шикування січового товариства та урочисті постріли з самопалів.
— Лясота чекав побачити розбійницький табір, — промовив Олекса, затягуючись люлькою. — А потрапив у справжню військову республіку зі своїми суворими законами та етикетом.
Понад місяць Лясота жив серед запорожців, занурившись у їхній повсякденний побут та військові будні. Він був присутній на Великих козацьких радах під відкритим небом, де спостерігав за прямою степовою демократією. Німецького дипломата вразило, що гетьман Богдан Микошинський не міг одноосібно ухвалити жодного рішення — він виходив перед громадою з оголеною головою, звітував за кожну копійку й корився волі січового товариства.
Щовечора у своєму курені при світлі каганця Лясота веде ретельний щоденник. Він занотовує все: від конструкції козацьких чайок і тактики будування табору з возів до цін на ринку, козацьких пісень і порядку обрання старшини. Саме ці його записи стали для Європи першим документальним відкриттям справжньої Запорозької Січі.
Переговори були непростими. Козаки не збиралися проливати кров задарма й вимагали поваги до своїх вольностей. Лише після того, як Лясота від імені імператора передав Війську Запорозькому 8 тисяч золотих дукатів, золоту медаль та імператорські бойові прапори-клейноди, запорожці дали згоду на масштабний похід проти турок.
Олекса витяг із багаття гарячу вуглинку й припалив люльку:
— Місія Лясоти перевернула уявлення європейських монархів. Його щоденник довів усьому світові: на дніпровських островах стоїть не безлика степова вольниця, а високоорганізована лицарська республіка, з якою змушені рахуватися найсильніші імператори світу.
