1. Правова чесність
Загальна мобілізація суспільства має правову, історичну та моральну легітимність лише після офіційного оголошення стану війни. Держава повинна мати сміливість називати речі своїми іменами, узявши на себе відповідні юридичні та міжнародні зобов'язання, а не ховатися за гібридними напівтонами, перекладаючи весь тягар виключно на громадян.
2. Залізна ротація та право на цивільне життя
Воїн не є власністю держави, інвентарем чи безлімітним ресурсом. Армія не може триматися на безперервному виснаженні одних і тих самих людей до їхнього фізичного або психологічного знищення. Кожен, хто став на захист, повинен мати жорстко гарантоване право та реальну можливість повертатися до цивільного життя. Ротація має запрацювати як непорушний закон, а не як опція на розсуд командування.
3. Чіткі горизонти та ліміт екстремального навантаження
Безстрокова служба вбиває мотивацію та надію. Граничний строк служби має бути жорстко регламентований — не більше 3 років. З них військовослужбовець має перебувати в зоні найвищого екстремального ризику (не далі ніж 50 кілометрів від лінії бойового зіткнення) сумарно не більше 1 року.
4. Ліквідація касти недоторканних
Справжній, підготовлений та екіпірований резерв для фронту — це вітчизняні правоохоронні та силові структури. Майже 500 тисяч осіб (поліція, ДБР, БЕБ, прокуратура, відомча охорона) сьогодні перебувають у тилу зі 100-відсотковою бронею. Держава зобов'язана конвертувати цей тиловий апарат у фронтовий резерв, ліквідувавши тотальне бронювання для силовиків і запровадивши жорсткий квотний принцип їхньої мобілізації.
5. Інституційне злагодження замість «маршового поповнення»
Силовики мають відправлятися на фронт не як розпорошене поповнення піхоти, а готовими, злагодженими підрозділами зі своїми командирами. Їхні базові навички володіння зброєю, субординація та фізична підготовка дозволяють максимально скоротити час навчання і негайно зняти тягар із тих армійських бригад, які роками не вилазять з окопів.
6. Економіка перемоги проти економіки удушення
Державний бюджет — це найчесніша декларація пріоритетів. Нульове збільшення виплат військовим на тлі підвищення утримання суддям на 44% та роздування бюджетів силових відомств — це свідомий перехід до логіки концтабору. На час війни має діяти імперативне правило: жодне підвищення посадових окладів у тилу неможливе без попереднього та пропорційного підвищення грошового забезпечення військовослужбовців. Кожна вивільнена тилова гривня від скасованих премій, ремонтів та нових автопарків міністерств має йти виключно на закупівлю броні, дронів та боєкомплекту. Відправляти людей на нуль без забезпечення — це злочин.
7. Внутрішня диктатура та корупція - державна зрада
Війна не може бути індульгенцією для розбудови поліцейської диктатури, цензури та номенклатурної кругової поруки. Фабрикація кримінальних справ проти громадян за критику влади, політична помста руками ручних прокурорів та умисне приховування публічної інформації міністерствами — це мародерство на довірі суспільства. Силовий апарат має знищувати зовнішнього ворога, а не працювати каральним інструментом проти власного народу. Корупція на крові, гарбунок бюджету, розкрадання ресурсів українського народу - найвища міра покарання - довічне з конфіскацією.
8. Рекрутинг, технології та відповідальність за правду
Базовим інструментом залучення має стати цільовий рекрутинг. Війна повинна вестися технологіями, а не тілами. Менеджмент «м'ясних штурмів», використання піхоти там, де має працювати артилерія, а головне — приховування реальної обстановки на фронті та подання фіктивних переможних рапортів ціною людських життів — мають каратися як найтяжчі військові злочини.
9. Медична гідність та інфраструктура порятунку
Держава зобов'язана ставитися до пораненого воїна як до найвищого капіталу. Принизливі черги та корупція у ВЛК/МСЕК мають бути випалені каленим залізом через повну цифровізацію та цивільний аудит. Державне фінансування лікарень та розподіл субвенцій повинні спиратися на реальне навантаження з порятунку життів, а не на сліпі бюрократичні накази МОЗ. Гроші та найкращі медичні технології мають автоматично «ходити за ветераном», забезпечуючи повноцінне відновлення.
10. Кінець «кріпацтва» для зламаних війною
Військовослужбовці, які втратили здоров'я на фронті і фізично не можуть виконувати бойові завдання, не повинні роками утримуватися в підвішеному стані у тилових ротах виводу (СЗЧ). Якщо держава визнає людину непридатною до бою — вона зобов'язана чесно демобілізувати її з повними соціальними гарантіями, а не тримати як безправного заручника з копійчаною зарплатою.
11. Імунітет для оборонної економіки та самоврядування
Силовий тиск на легальний бізнес, волонтерські фонди, медичні заклади та органи місцевого самоврядування під час війни є формою економічної диверсії. Правоохоронці повинні бути позбавлені права тероризувати тих, хто забезпечує армію, сплачує податки, тримає інфраструктуру та ховає загиблих. Слідчі, які мають час на фабрикацію справ проти критичних виробництв чи незручних місцевих депутатів, повинні доводити свою ефективність в окопах.
12. Ветеранське управління державою
Ті, хто пройшов горнило фронту і захистив державу кров'ю, мають отримати беззаперечне, квотне право на заміщення посад у системі державного управління. Саме демобілізовані ветерани повинні прийти на зміну тим 500 тисячам тилових силовиків і чиновників, які вирушать на фронт. Це єдиний шлях до формування нової, відповідальної політичної та управлінської еліти.
Сьогодні держава намагається виграти війну інструментами примусу, брехні та розколу, воюючи одночасно і з зовнішнім ворогом, і з власним народом. Цей Декалог знищує внутрішній фронт, ліквідує касту «недоторканних» і спрямовує всю агресію, ресурси та інтелект нації виключно на фізичне знищення окупанта
