Чим гірша репутація судді, тим краще для Зеленського. Ідеальний інструмент для виконання злочинних наказів.
Минулого тижня Зеленський підписав указ про призначення Віктора Кицюка суддею Печерського районного суду Києва.
Понад дванадцять років ця людина не здійснювала правосуддя, а в історію увійшла як один із найвідоміших суддів Майдану - разом з Оксаною Царевич.
Саме їхні рішення проти учасників Революції Гідності стали одним із тригерів для закону про очищення суддівського корпусу. Їх першими позбавили недоторканності, у 2016-2017 роках обох звільнили, і тоді це сприймалось як доказ того, що реформа працює і за свавілля настає відповідальність.
Далі Верховний Суд їх поновив, кримінальні справи розвалились, торік Громадська рада доброчесності (ГРД) визнала Кицюка таким, що не відповідає критеріям доброчесності. Адвокати потерпілих відкрито говорили, що до його порятунку особисто підключався Портнов. І ось тепер Кицюк знову суддя, з підписом президента на указі.
Випадковістю це назвати складно, бо за тиждень до того, 15 вересня, Зеленський призначив суддею Харківського окружного адмінсуду Олену Ізовітову-Вакім. Причому безстроково - вперше за сім років свого президентства.
У 2013 році вона двічі забороняла мирні акції на підтримку Євромайдану в Харкові. Саме через це ВККС (Вища кваліфікаційна комісія суддів України) за результатами кваліфікаційного оцінювання визнала її такою, що не відповідає займаній посаді, і внесла до ВРП (Вища рада правосуддя) подання на її звільнення.
Ізовітова-Вакім оскаржила рішення ВККС, і Касаційний адмінсуд у складі Верховного Суду став на її бік - скасував висновок про невідповідність.
Той самий Касаційний адмінсуд, голова якого Ігор Дашутін сьогодні фігурує в розслідуванні НАБУ і САП у справі «Феміда»: в серпні в нього пройшли обшуки, а бюро перевіряє, чи не впливав він на інших суддів в інтересах Офісу президента.
ВККС подала апеляцію до Великої Палати Верховного Суду, і там ця справа пролежала понад рік, хоча практика в подібних спорах давно сформована.
Поки справа висіла, звільнити суддю було неможливо, а президент тим часом призначив її довічно.
І вже через два дні після указу Велика Палата раптом прокинулась, скасувала рішення на користь Ізовітової-Вакім і повернула в силу висновок ВККС. Тепер ВРП може розглядати подання про її звільнення. Схоже, навіть у Верховному Суді зрозуміли, як це виглядає збоку.
Її мати Лідія Ізовітова - соратниця Медведчука, яка вже 14 років очолює Національну асоціацію адвокатів і свого часу поставила Андрія Єрмака на чолі одного з комітетів асоціації.
Ці два укази - частина серії.
Після звільнення Ірини Мудрої з Офісу президента Зеленський почав масово призначати суддів з негативними висновками ГРД.
Серед них судді Майдану Марина Лозинська і Тарас Заяць.
Серед них Вікторія Парненко, чий чоловік подав чотири однакові позови про поновлення на роботі, один з яких потрапив до судді, яку ЗМІ називали її кумою, і та його поновила.
Втім, до Мудрої теж було не краще.
У грудні 2021 року Зеленський одним махом призначив 28 суддів, і 21 з них мав негативний висновок ГРД, який ВККС так і не розглянула. Тобто люди, які формально не пройшли кваліфікаційне оцінювання, отримали посади просто тому, що так вирішила тодішня, ще не перезавантажена ВРП, а президент підписав.
Сама Мудра, заступниця керівника Офісу президента, яка відповідала за правові питання, у серпні отримала підозру від НАБУ в межах операції «Феміда» і того ж дня злетіла з посади.
За версією слідства, група за її участю займалась рейдерством, тиснула на Мін'юст, підкуповувала суддів, а ще організувала легалізацію 150 мільйонів застави за колишнього міністра Галущенка.
На ТСК Верховної Ради озвучили нові плівки НАБУ: Мудра через уже згаданого Дашутіна тиснула на колегію Касаційного адмінсуду, яка розглядала позов Порошенка щодо санкцій. Засідання 3 квітня, на якому мали оголосити рішення, зірвали - суддя напередодні пішла у відпустку, яку Дашутін погодив. Справу затягнули на три місяці. Ще раніше адвокати Порошенка назвали прізвища двох співробітників СБУ, які, за їхніми даними, тиснули на суд за вказівкою Банкової.
Санкції проти лідера опозиції, накладені указом президента, і Верховний Суд, на який тиснуть з Офісу того самого президента.
Коментарі тут, як на мене, зайві.
Органи, які мали б усе це зупиняти, весь цей час були або паралізовані, або залякані.
ВККС більше двох років була недосформована і фактично не працювала, а в цей час нереформована ВРП «пахала» за повною програмою - поновлювала одіозних суддів, звільняла нормальних і просто танцювала під дудку Офісу президента, виконуючи всі його забаганки.
Перезапустили ВККС тільки в червні 2023-го - коли до відбору залучили міжнародних експертів і коли без цього не рухалась євроінтеграція.
І щойно оновлена ВККС у березні 2025-го призначила іспити суддям колишнього ОАСК і Печерського суду, до членів комісії прийшло ДБР з обшуками.
На плівках НАБУ Павло Вовк (це прізвище його дружини, насправді він Павло Зонтов, цей так званий служитель Феміди за останні десятиріччя став уособленням усіх гріхів української судової системи) сам пропонував використовувати провадження ДБР як важіль тиску на суддів.
Сигнал почули: суддів Печерського суду ВККС не чіпає вже понад півтора року.
А нещодавно та сама ВККС рекомендувала шістьох суддів ліквідованого ОАСК (Окружний адміністративний суд міста Києва) до суду, який отримав справи того ж таки ОАСК.
З ВРП історія схожа.
Офіс президента роками не призначав членів ВРП за своєю квотою навіть з числа тих, кого рекомендувала Етична рада, і ніхто на Банковій не вважав за потрібне пояснити чому.
Конституційний Суд у 2025 році пів року не мав кворуму. Призначення суддів КСУ і членів ВРП без затримок - одна з десяти ключових вимог ЄС, які Україна мала виконати до кінця цього року. (За оцінкою громадських організацій, реальний прогрес по цьому списку - 15%, а до дедлайну три місяці).
Андрій Портнов повернувся в Україну одразу після інавгурації Зеленського. Людина, яка за Януковича вибудувала вертикаль ручних судів, раптом знову опинилась у центрі судових процесів і справ проти опонентів влади. Портнова вже немає, а система, яку він будував, працює як працювала.
Тільки замовник у неї тепер один, і сидить він на Банковій.
Зеленський дуже добре розуміє, навіщо йому судді.
Так само як розуміє, навіщо йому стовідсотково свій генпрокурор, ДБР, СБУ і парламентська більшість.
Суди в його уявленні мають обслуговувати інтереси влади, як і все інше в державі.
Він давно поводиться як цар, якому належить країна, і забув, що народ найняв його менеджером на п'ять років. Крок за кроком він перетворює державні інституції - суди, прокуратуру, спецслужби, органи суддівського врядування - на частину власної мафіозної структури, де лояльність Банковій важить більше за закон.
Єдине, що досі стримує цей процес - європейські партнери. Етична рада, конкурсна комісія ВККС, Дорадча група експертів для КСУ з'явились тільки тому, що там є міжнародники з вирішальним голосом.
Липень 2025-го всі пам'ятають: закон про знищення незалежності НАБУ і САП ухвалили за один день і так само швидко відкотили, коли на вулиці вийшли люди, а в Брюсселі дали зрозуміти, що фінансування і євроінтеграція під питанням.
Без цього тиску судова система вже давно була б гіршою, ніж за Януковича. Тоді принаймні ніхто не вдавав, що проводить судову реформу.
Але чимдалі Зеленському все складніше вдавати із себе реформатора.
Плівки НАБУ, підозра заступниці керівника його Офісу, укази з прізвищами суддів Майдану - все це лежить у відкритому доступі, і в Брюсселі теж уміють читати. Кожен такий указ коштує Україні довіри партнерів, а самому Зеленському - решток образу людини, яка прийшла ламати систему.
Сім років тому він обіцяв саме це.
Сьогодні він сидить на її вершині і підписує укази, які могла б підписувати Банкова часів Януковича.
