2 жовтня 1990 року почалася Революція на граніті - перший український Майдан, який був студентським

Оті 15 днів змінили не лише уряд, а змінили хід історії!

Під час першого Майдану я ще вчився у школі. Зате, я був свідком наступних двох. Спостерігаючи на гойдалки новітньої історії, я неодноразово ловлю себе на думці, що ми рулимо зовсім не туди. І це не лише про те, що робиться на верхівці владного Олімпу.

Для мене є дикістю, коли держава довіряє керувати одним із провідних вишів (який завжди був рушієм патріотичних протестів) людині, яка забороняла студентам брати участь в Революції гідності. Мова йде про рідний для мене університет Шевченка

Пам'ятаю, як у листопаді 2013 року в пресі щонайменше двічі з’являлися повідомлення про перешкоджання студентам Інституту міжнародних відносин КНУ брати участь у протестах за європейське майбутнє країни.  

Студентка ІМВ розповідала «Україні молодій», що 24 листопада директор Інституту Валерій Копійка переконував студентів не виходити на Майдан і стверджував, що, мовляв, від нього не буде користі, і що асоціація з ЄС Україні нібито не потрібна..

26 листопада «Українська правда» повідомляла про скарги студентів, що Копійка їх «пресує і не відпускає» з пар на студентський страйк. Студенти навіть зверталися по допомогу до громадських активістів. Соколенко Наталя свідок

Парадокс - з одного боку людина десятиліттями досліджує євроінтеграцію, а у 2013 році, за повідомленнями студентів і преси, перешкоджає тим, хто протестував саме за європейське майбутнє України.

Доречі, цікава деталь! Суддя Окружного адмінсуду, який 1 грудня 2013 року заборонив проведення масових акцій у центрі Києві, був випускником саме Інституту міжнародних відносин Богдан Санін.

Саме зараз триває процедура звільнення цього судді, чиє ім’я стало символом незаконних заборон під час Революції Гідності та корупційних скандалів

А от у Валерія Копійки навпаки - життя на підйомі.

У квітні цього року Міністерство освіти і науки призначило його виконувачем обов’язків ректора КНУ.

Першим проректором при ньому був і залишається Микола Погорецький. Випускник Вищої школи КДБ СРСР і працівник КДБ УРСР. Щось я не думаю, що він був прихильником як Революції на граніті так і Революції гідності....

Для мене як випускника КНУ це не питання персоналій. Скоріше це питання світогляду. Держава довірила керувати університетом, студенти якого були серед рушіїв демократичних змін в Україні, людям із біографіями та рішеннями, котрі навряд чи здатні рухатися у майбутнє.

Більше того, Валерій Копійка далі претендує залишитись на посаді керівника вишу. Він подав свою кандидатуру на вибори ректора. Чи довірити йому долю КНУ на наступні п’ять років – вирішувати університетській спільноті. Це їх вибір і їхня відповідальність.

У мене більше питань до держави, майбутнє якої виборювали насамперед студенти: за якими ціннісними критеріями міністерство обирає тих, кому довіряє очолювати Університет Шевченка і про яке майбутнє можна говорити, коли держава робить ставку на людей з минулого?

Володимир Горковенко