"Хто пропонує здачу України?" - Віктор Бобиренко

У соцмережах перепалка. Нардеп від Європейської солідарності Олексій Гончаренко пропонує домовлятися з росією, бо ми програЄмо війну.

Нардеп від Європейської солідарності Володимир В’ятрович вважає, що будь-які намагання домовитися з росією – це капітулянство.

Одразу ж зазначу, я категорично на боці В’ятровича.

Але зазначу також, що деякі тези Гончаренка правдиві. А саме (цитата):

- І стратегія, яку обирає влада, — пошук Wunderwaffe (чудо-зброї), яка вирішить усі наші проблеми, — абсурдна.

Погоджуюсь. Зелені продають нам НАДІЮ. Сподівання, що ось ще трошки і Фламінго, чи українська балістика розхерачать росію, зроблять блекаут на москві і росіяни побіжать на мітинги вимагати у путіна закінчувати війну. Ага, щас.
От ми не побігли, а росіяни побіжать? Історія доводить, що запас міцності у населення є. Німці не змусили бомбами до капітуляції британців у 1940му і потім зимою 44-45 років.
Так само і жахливі бомбардування Кьольна чи Дрездена союзною авіацією не зменшили волю німців до боротьби у тих же 44-45 роках.

Друга теза від Гончаренка – зелені не комунікують з народом. Мають нас за відсталих, наївних лохів.
І тому потужно і незламно Зеленський замість діалогу віщає нам через відосіки.

Але оце і все.
Бо Гончаренко пропонує домовлятися з путіним. Ось ще цитата:
- Тисяча маленьких домовленостей приведуть до великої мирної угоди.
Або ось іще:
Ми в паритеті.
Тому вихід один — домовлятись.
Домовлятись — це йти один одному на поступки.
Я розумію, що це боляче, але іншого виходу немає.

Отаке от від депутата від ЄС
«Так це ж вже було» - , вигукне з історичної тіні Кучма.
Правильно, це вже було. Дагаварімся пасрєдінкє – памятаєте? Льоша, до тебе цей триндьож ми вже чули від Володимира Олександровича ще у 2018 році.
8 років тому.

Але!!! Давайте спочатку про очевидні речі. Головне – треба зрозуміти, яка стратегічна мета путіна? Він хіба хоче Донбасу? Чи російської мови? Чи син сатани хоче просто підтримати московську церкву? Чи його лякає вступ України до НАТО?
Бо Гончаренко пропонує поступитися саме в цих питаннях.
Яка дурня. Бо путіну потрібна вся Україна. А маленькі питання – не ціль а привід.

І я маю подумати, що Гончаренко сам такий наївний, що от зараз ми трішки поступимося і путін перестане бити по ТЕЦам, школам і лікарням?
Ні, я не думаю, що Гончаренко дурний.

І чи не здається вам дивним, що зараз разом з масованими російськими атаками на нашу інфраструктуру одночасно з’являються і капітулянтські заяви?
Я пропоную вам на вибір три альтернативи, чому Гончаренко так возбудився за мир і хоче бути голубом миру.

1. Одеські контрабандисти, які допомагали Олексію виграти округ у 2019 році мають збитки від того, що стоїть торгівля по морю. Та і їх шефи з ФСБ натякають: «та робіть же вже шось».
От вони Гончаренка і підюжують до «боротьби за мир» через дагаваріцца пасрєдінкє.
2. Це МАГА і трампісти втягли Льошу в свої сітки. І Вітькоф і Кушнер використовують в своїх інтересах Льошу. Про це, доречі, вкидають і офісні канали: типу Гончаренко грає в інтересах трампістів. Але як на мене – ця версія передбачає, що прихильники Трампа вміють грати тонку гру. Ой, а ми ж ми бачимо – трампісти – слон в лавці з посудом.
3. А ось я притримуюсь цієї версії. Льоша, який уже давно грається в «погане ТЦК і хороші ухилянти» та про те , що всіх треба відправити на дємбєль, а воювати буде хтось – просто відпрацьовує і опушує нову електоральну групу «Уставших от вайни», або за словами Казаріна – партії ухилянтів. Якщо є цільова група заморених – її потрібно комусь очолити і повести в світле виборче майбутнє. Гончаренко бачить очевидну тенденцію до поступового збільшення цієї групи.
І хоча більшість українців виявляють намір терпіти і боротися далі, частка тих, хто «за мир за будь-яку ціну» є і потроху збільшується.
Тож я, як політтехнолог, вважаю, що цей демарш Гончаренка – це намагання закріпити за собою електоральну частку. Хай невелику, у 5-7%. Але поступово зростаючу.

І воно б нічого. Але, як вчив Ніцше:
- Коли ви вдивляєтесь у безодню – безодня дивиться у вас.
І Гончаренко, розкидаючи Україною свої політичні амбіції, якраз і підігрує трампістам. А особливо – росіянам. Бо путіну і потрібна якраз в Україні політична сила, яка говорить, що почесна капітуляція – можлива.
Хоча вимагатимуть вони – беззастережної капітуляції.
І ще одне. Гончаренко весь час несе, що ми програЄмо війну. А насправді підтримка нас союзниками – непохитна. І ми вистоїмо цю зиму.
А воювати і далі, після настання весни – у путіна пуп стаканом стане.
Тож прорвемося.
Капітуляції – ні!
Слава Україні!