Чи справді ми стали свідками історичного прориву українського оборонпрому, чи нас знову годують красивим піаром, за яким ховається цинічний розпил мільярдів? Давайте розбиратися з фактами, цифрами та прізвищами.
Першого жовтня 2026 року президент Володимир Зеленський публікує нічне відео запуску ракети. Підпис гучний: «Перше бойове застосування української тактичної балістики FP-7». Звучить «Дякуємо за результат», обіцянки серійного виробництва та традиційне «Слава Україні».
Але що ми побачили насправді?
Жодної цілі, жодного місця удару, жодного підтвердження влучання. Лише спалах у ночі. Зате вже через два дні в інтерв’ю Reuters президент анонсує наступну модель — FP-9, яка нібито «дістанеться до Москви вже цієї осені», і розповідає, як особисто дзвонив виробникам із питанням:
«Де моя FP-9?»
Це класичний піар-патерн.
Замість реальної зброї нам продають емоцію. І якщо копнути глибше, вимальовується буденна, але страшна схема: взяти старі ракети зі складів, перепрограмувати їх, зняти красивий старт і назвати «вітчизняним проривом». А паралельно — освоїти сотні мільярдів гривень.
➤ Сотні мільярдів і дрони за космічними цінами
Мова йде про астрономічні суми. За даними Міноборони, лише за 2025–2026 роки компанія Fire Point отримала контрактів на безпілотні системи на понад 107 мільярдів гривень (56,7 млрд у 2025-му і 50,7 млрд у 2026-му).
І це тільки дрони!
Суми на секретну «ракетну програму» взагалі сховані від суспільства.
Як витрачаються ці гроші, красномовно свідчать документи.
Джерело: Офіційний звіт та аудит Рахункової палати України від 06.03.2026.
За цими даними:
— Зафіксовано понад 77 млрд грн втрат та збитків на закупівлі БПЛА.
— Штучне завищення вартості контрактів склало 19 млрд грн.
— Розпіарені дрони FP-1 купувалися через фірми-прокладки по $80 000 – $100 000 за штуку, хоча їхня реальна ринкова собівартість — не більше $6 000.
➤ Чому«нова» FP-7 так нагадує стару С-300?
На відео від 1 жовтня нам не показали ні корпуса крупним планом, ні серійних номерів. Wall Street Journal з посиланням на аноніма написав про удар по окупованій території, але незалежних підтверджень не існує.
Сама компанія Fire Point відкрито визнає: FP-7 — це клон радянської ракети 48Н6 (сімейство С-300ПМ і С-400). Нам розказують про новий композитний корпус, сучасну електроніку та «гарячий» старт з трейлера. Але технічна реальність інша: щоб пустити 48Н6 по землі на 150–250 км, не треба будувати ракету з нуля. Достатньо змінити програмне забезпечення та кут запуску. Саме так Росія роками б’є старими С-300 по українських містах.
Україна мала величезні запаси цих ракет ще до 2022 року. Частину додатково передали союзники зі Східної Європи. Багато з них уже прострочені — ідеальний, майже безкоштовний матеріал для «показових пусків» і списання мільярдних бюджетів під виглядом «вітчизняного виробництва».
Чому «швидка балістика» від Fire Point — це фантастика і піар?
Нам розповідають про створення власної балістичної ракети за 1–1,5 року. Але давайте подивимось на суворі технічні факти.
Це не дрони — в гаражі балістику не збереш
Збірка FPV-дронів чи невеликих БПЛА може відбуватися у підвалах, майстернях та невеликих цехах. Балістична ракета — це складний багатотонний високоточний комплекс. Для її виробництва потрібні:
— Спеціалізовані хімічні заводи для синтезу твердого ракетного палива та його безпечної заправки під тиском.
— Великі автоклави, намотувальні машини та преси для виготовлення високоміцних композитних корпусів і сопел.
— Важкі високоточні верстати з ЧПК для обробки спеціальних сплавів, що витримують колосальні температури та перевантаження.
— Випробувальні стенди для двигунів і високоточні лабораторії для калібрування інерціальних систем наведення.
➤ Промислові гіганти під прицілом ворога
Серійний випуск ракет вимагає величезних промислових об’єктів. Побудувати їх з нуля — це роки роботи. Але головне: в умовах війни такі стаціонарні заводи абсолютно не захищені від масованих ракетних та дронових ударів ворога. Приховати будівництво такого масштабу неможливо, а один влучний приліт перетворює багатомільйонне обладнання на купу брухту.
➤ А що щодо виробництва за кордоном?
Жодних доказів побудови налагодженого серійного виробництва української балістики за кордоном надано не було. Та навіть якби такий проєкт існував, він потребував би мільярдних інвестицій та щонайменше 5 років на реалізацію — від землевідведення та спецдозволів до закупки унікального обладнання і виходу на перші серійні зразки.
Для порівняння, у мирний час і з потужним ВПК:
— США розробляли ATACMS понад 10 років.
— Росія створювала «Іскандер» 15 років.
— Ізраїль, Південна Корея та Туреччина витратили близько десятиліття.
➤ Хто насправді стоїть за Fire Point
До 2025 року компанія взагалі не мала ракетних потужностей і починала свій шлях як... кастингове агентство. Нинішня гендиректорка Ірина Терех ще донедавна займалася виробництвом бетонних вуличних лавок та вазонів, а в оборонку прийшла лише у 2023 році.
➤ Висновок очевидний
Люди без команди ракетників і багаторічного досвіду не здатні побудувати з нуля балістичну галузь за рік — ні в Україні під обстрілами, ні за кордоном.
Усе інше — це звичайна пропаганда та красива ширма. Вона спрямована лише на виправдання розкрадання мільярдів доларів західної допомоги та прикриття схеми, де старі радянські ракети С-300 зі складів видають за «новітню вітчизняну розробку».
➤ Корупційна тінь Міндіча і «російський слід»
У 2026 році головний конструктор Fire Point Денис Штілерман проговорився: доступ до засекречених архівів по С-300 компанії навесні 2024 року «допоміг отримати» бізнесмен Тимур Міндіч — співвласник «Кварталу 95» і найближчий друг Володимира Зеленського.
Державну таємницю просто «по-дружньому» злили приватній конторі.
Хто такий Міндіч сьогодні?
За даними НАБУ і САП (справа «Мідас»), він разом з Олександром Цукерманом створив бек-офіс, який систематично збирав 10–15% відкатів з підрядників «Енергоатому».
— Через їхню «пральню» в центрі Києва пройшло близько $100 мільйонів.
— Легалізовано понад 311 млн грн.
— Зафіксовано передачу $1,22 млн та €96,7 тис Олексію Чернишову, а також $5,56 млн та €450 тис від Ігоря Миронюка.
— Його родич Леонід Міндіч фігурує у схемі на «Харківобленерго» із завищенням цін на трансформатори в 5 разів (на 132,5 млн грн).
— Відмито 460 млн грн через купівлю 77 квартир у ЖК Riverdale з дисконтом у $5,2 млн.
Але найстрашніше — це російські зв’язки.
На «плівках Міндіча» зафіксовано розмову Ігоря Фурсенка (травень 2025):
«Дві вже пішли, за півтора тижні будуть у Москві».
Гроші відмивалися у приміщенні, що належало родині держзрадника Андрія Деркача, який нині є сенатором РФ і має звання Героя Росії. Ба більше, фігуранти прямо називали міністра енергетики Германа Галущенка «людиною Деркача», до якого той їздив «інструктуватися».
Паралельно Міндіч роками вів бізнес у РФ.
До кінця 2024 року він був бенефіціаром офшору, що володів російським заводом New Diamond Technology під Санкт-Петербургом, який тільки за 2024 рік сплатив до бюджету РФ близько $500 тисяч податків. Навіть після формального виходу записи 2025 року свідчать про продовження співпраці з російським партнером Теймуразом Хіхінашвілі.
Тож доступ до секретних ракетних технологій отримала компанія, чий «дах» має прямі бізнесові та фінансові канали виведення коштів до Москви.
➤ Ціна крадіжки — життя наших воїнів
Усі ці вкрадені сотні мільярдів гривень — це не просто сухі цифри у фінансових звітах чи чергові нулі на офшорних рахунках. Вони мають цілком конкретний, страшний і кривавий людський вимір.
Через освоєні та розкрадені бюджети українська армія на фронті щодня недоотримує життєво необхідне:
пікапи та бронетехніку для евакуації, засоби РЕБ, якісне обладнання, боєприпаси та тисячі робочих дронів. Це прямо призводить до загибелі та важких каліцтв тисяч наших захисників.
І коли українська мати зустрічає свого сина «на щиті» у труні, або коли боєць повертається з передової скаліченим — без рук чи ніг — вона має чітко розуміти: це ціна не лише жорстокості ворога.
Це, зокрема й прямий наслідок мародерства Зеленського та його оточення, які обміняли життя українських воїнів на власні відкати й розкішне життя».
➤ Мародерство на крові: замість висновків
Три тисячи ракет до кінця 2025 року.
Мільярд дерев.
Гігавати генерації.
Тисячі доларів зарплати вчителям.
Тепер — «тисячі власних ракет».
Ми бачимо один і той самий шаблон брехні.
Показати красивий старт старої радянської ракети, переклеїти шильдик, заявити про прорив і продовжити списувати десятки мільярдів на фейкове серійне виробництво.
Найімовірніший варіант:
корупціонери з Fire Point просто видають старі ракети С-300 зі складів за власну балістику. Технічно це найпростіше, найшвидше і найвигідніше рішення.
Усе інше — композитні корпуси, нові двигуни, серійне виробництво — може існувати лише на папері або в мінімальних обсягах для створення видимості.
Це вже не просто корупція. Це системне мародерство під час екзистенційної війни.
Після виборів 2019 року Україна опинилася під тотальним контролем групи ділків, для яких національні інтереси — порожній звук, а держава — виключно бізнес-проєкт.
Володимир Зеленський та його найближче оточення з ізраїльськими паспортами:
Тимур Міндіч, брати Цукермани, Олексій Резніков, брати Шефіри, Андрій Єрмак, Кіпермани та Денис Штілерман/Данілов — вибудували безпрецедентну систему пограбування.
Вони перетворили державні секрети, армійські склади та багатомільярдні оборонні бюджети на особисту годівницю.
Поки солдати віддають життя на фронті, ця каста збагачується на завищених у десятки разів цінах на дрони і відкатах з енергетики, виводячи гроші на елітну нерухомість та московські рахунки.
Запуск FP-7 — це не зброя перемоги. Це димова завіса для прикриття крадіжок космічного масштабу. І доки не буде надано незалежних доказів реального виробництва і бойового застосування, ця «ракета» залишатиметься пам’ятником їхньої безмежної жадібності і прямої державної зради.
За розпил країни, що стікає кров’ю, їм доведеться відповідати — і перед законом, і перед історією.
