Рішення Президента Трампа є психологічно болісним для України через відчуття глибокої несправедливості. Воно також створює ризики для трансатлантичної єдності та довіри до нинішньої американської адміністрації.
Водночас рішення Трампа — це його вибір і його ставка. Очевидно, що вона значною мірою продиктована внутрішньополітичними міркуваннями, але її наслідки виходять далеко за межі внутрішньої політики США. Тому зараз нас має цікавити не стільки сам крок Вашингтона, скільки те, що у відповідь зробить Путін.
Якщо Росія продовжить війну без жодних змін, ми станемо свідками подальшого руйнування американського лідерства у світі. І це буде неприємно не лише для України, а й для всього демократичного світу. Якщо ж Москва зменшить інтенсивність агресії, це може стати елементом іншого підходу — гібридного дипломатичного процесу, у якому економічні рішення поєднуються з конкретними кроками до припинення бойових дій.
Хотілося б вірити в другий сценарій. Але поки що аргументів на користь першого більше.
За будь-яких обставин для Європи це вже створює небезпечний прецедент. Популістські сили та «друзі Путіна» можуть використати його як аргумент на користь того, що економічні проблеми можна розв’язувати через поступки агресору. Це була б стратегічна помилка. До того ж довгострокові інтереси американських споживачів, економічного розвитку та енергетичної безпеки принципово суперечать стратегічним цілям Росії та її союзників.
Для України зараз важливо не лише зробити правильні висновки, а й чесно проаналізувати те, що було зроблено або не зроблено. Потрібно дати об’єктивну оцінку дипломатичним зусиллям останніх місяців і років. Можливо, настав час нарешті сформувати цілісну, дієву й ефективну стратегію, задіяти всі наявні інструменти та переглянути штучні обмеження, які заважають досягненню наших цілей.
Одним із ключових завдань має стати збереження європейської санкційної єдності та продовження дипломатичного діалогу з Вашингтоном і європейськими партнерами. Не варто реагувати емоційно. Потрібно зберігати стійкість і єдність та наполегливо працювати над відновленням сильної спільної трансатлантичної позиції щодо Росії.
Зрештою, оцінювати це рішення потрібно не за обіцянками Вашингтона і не за заявами Москви, а за тим, чи змінить агресор свою поведінку. Саме це покаже, чи наближаємося ми до припинення війни, чи лише знижуємо ціну її продовження.
