Я часто думаю про те, що сталося б в Україні, якби Путін просто зараз дійсно припинив війну. Цей упертий диктатор, одержимий ідеєю повернути колишню славу царської Росії і який замахнувся на землі аж до кордонів колишньої Австро-Угорської імперії, з поділом Польщі, України та захопленням Бессарабії. Але якщо відкинути його геополітичне марення і уявити, що він зупиняє війну просто в цю хвилину, що розпочнеться саме всередині України?
Якщо спробувати тверезо оцінити наслідки, потрібно подивитися на накопичені внутрішні проблеми.
Україна вже пережила три Майдани.
Але після цієї війни виклики будуть зовсім іншого порядку.
У країні зашкалює кількість людей, які вміють vбиvати і поводитися зі зброєю. Виникає страшний ризик: в умовах мирного життя vбиvство за допомогою FPV-дрона може стати найпростішим інструментом зведення рахунків.
Що стосується зміни влади, то спроба «перевороту» була б неминучою. І це вже не були б наївні протести молоді з картонками, це були б гранично жорсткі розбірки.
Країну накрила б нова хвиля криміналу, яка нагадує лихі дев'яності.
Як сьогодні влаштований рекет у правоохоронних органах? Точно так само, як у будь-якій класичній кримінальній структурі: гроші збираються знизу і послідовно заносяться нагору, і верхівка цієї системи веде прямо до адміністрації президента.
Дуже показова історія, коли Буданов особисто приїхав до одного з будинків на Борщагівці, де «державні рекетири» утримували людей, вимагаючи викуп, і прямо сказав, що таких будинків по країні багато.
Мене це не те що не шокувало, мене скоріше посміхнуло, що він не боїться говорити про це відкрито, адже він чудово знає реальність. Точно так само він знає, що Національна гвардія, яка має пряме підпорядкування президенту, і поліція збирають данину знизу і заносять нагору, інакше ця вертикаль просто не змогла б існувати.
Уся ця система працює як найсправжнісінький мафіозний синдикат. Саме тому повний спокій чиновників, оточених озброєними людьми, говорить про простий факт: вони не просто знають про це, вони є частиною цього синдикату. Вони чудово розуміють, що їм доведеться воювати за те, щоб залишити цю корупційну систему недоторканною.
Криміналізація України сьогодні йде такими темпами, що їй позаздрила б будь-яка «Коза Ностра».
Дивлячись на те, хто і як був одягнений навколо Буданова під час того візиту, у мене складається стійке враження, і навряд чи воно хибне. Найкраще західне озброєння, новітня стрілецька зброя, прилади нічного бачення, форма та сучасні засоби захисту йдуть у першу чергу зовсім не на фронт. Вони надходять саме до тих тилових і силових структур, які призначені для захисту влади всередині країни: до Національної гвардії та Національної поліції, що мають стати останнім оплотом режиму.
На відміну від 2014 року, коли силовики стояли осторонь, ці люди вже не вагатимуться. Вони стрілятимуть по мирному населенню, будуть vбиvати. У них уже є бойовий досвід, а вміння vбиvати стирає грань між зовнішнім ворогом і внутрішнім громадянином, який хоче знести владу. Адже з формальної точки зору держава захищає насамперед ту владу, яка стоїть на чолі цієї держави.
Майже ніхто не ставить запитання: звідки взагалі беруться ці будинки? Адже той будинок на Борщагівці приватний. А приватний будинок у таких реаліях означає, що у когось його банально віджали, змусивши людей віддати майно бандитам чи силовикам, які туди зайшли. І скільки таких об'єктів по всій країні?
Фактично ми маємо повністю формалізовану, вибудувану кримінальну структуру, яку неможливо зруйнувати зовні, вона може впасти тільки зсередини через зміну правил. Але для цього потрібні нові люди, а тих, хто зараз перебуває при владі, усе абсолютно влаштовує.
Вони не просто заплющують очі на це беззаконня, вони його підтримують, тому що саме такий порядок їм необхідний.
Порядок внутрішнього терору, залякування і системи, у якій їхні власні закони легалізують насильство та катування людини. Дивлячись на все це, взагалі важко зрозуміти, як таку Україну збираються приймати до Європейського Союзу.
З формальної точки зору після подібних скандалів президент мав би негайно звільнити главу Нацгвардії, главу Нацполіції і перетрусити всю цю силову вертикаль, яка замикається особисто на нього. Але те, що ми побачили на відео, це банальна спроба недолуго зам'яти скандал і зняти градус напруги під прицілом телекамер.
Причому зроблено це настільки непрофесійно, що тепер цей медійний продукт працює на всіх зовнішніх опонентів.
Уявіть, як це використовує Трамп: «Подивіться, що коїться в Україні, там суцільний кримінал, пора з цим закінчувати». У Євросоюзі все гучніше лунатимуть голоси скептиків. А Росія отримує залізобетонні аргументи для своєї пропаганди про те, що Україна управляється незаконними кримінальними структурами.
Окремої уваги заслуговує сам характер цього «гасіння пожежі». На відео ми бачимо Буданова, який із нахабним, хамовитим видом заявляє людям на місці, що відбувається, мовляв, «класична вулична акція», якої під час війни взагалі не повинно відбуватися.
Виникає логічне запитання: чомусь ніхто з них не біжить через дорогу до Київської міської адміністрації, до якої йому буквально двісті метрів, коли там влаштовують акції та політичні тиски з метою знести Кличка тільки тому, що він не з їхньої команди і їм заважає?
Чомусь тоді Буданов не приходить до людей під стіни КМДА і не каже їм із таким самим пафосом: «Ви робите класичну акцію, якої не може відбуватися під час війни, розходьтеся, тут усе нормально»?
Ні, коли справа стосується їхніх власних політичних чи бізнесових інтересів, вони раптом починають розповідати, чого відбуватися не повинно.
Натомість правда в тому, що ми живемо в демократичній країні, і саме таке вільне волевиявлення народу має право на існування, на відміну від їхніх кулуарних розправ та закритих катівень.
З формальної точки зору ми часто не звертаємо на це належної уваги, але вже зараз бачимо покрокове зниження підтримки України. Перший тривожний крок це та ж Корея. Коло друзів України з часом неухильно звужуватиметься.
Якою б інфантильною не була Європа, ніхто у світі не хоче маратися об відкритий кримінал. На неофіційному рівні зрозуміло, що корупція і злочинність існують скрізь і часто проникають у владу, але на офіційному рівні це стає неприпустимим. І це дійсно здатне як різко скоротити європейську підтримку, так і докорінно змінити настрої західних партнерів.
Дивлячись на все це, доводиться визнати: руйнівна енергія цієї війни невідомо чим обернеться після її закінчення. Суспільство зіткнеться з безліччю людей, які прикриватимуться принципом «я військовий», щоб виправдовувати той самий кримінальний рекет.
Але найголовніше, що ми маємо чітко усвідомити: справжній мир настане не тоді, коли змовкнуть гармати на лінії фронту, а лише тоді, коли суспільство знайде в собі сили розірвати це замкнене коло внутрішнього свавілля. Бо поразку в цій війні нам може принести не лише ворог зі сходу, а й перетворення власної країни на замкнену територію, де закон остаточно поступається місцем мафіозним правилам.
