То ми найближчі союзники, то знову починаються суперечки через історію, зерно, перевізників чи ще щось.
Таке враження, що за всіма цими розбірками ми інколи забуваємо про серйозні речі.
А це передусім безпека. Наша і польська.
Бо Росія нікуди не зникне, навіть якщо завтра закінчиться війна.
Тому відносини України та Польщі є наріжним каменем європейської системи безпеки.
Втім, незважаючи на проблеми в українсько-польських відносинах, певні зрушення тут все-таки є.
Приміром, Буданов днями зібрав нараду щодо українсько-польських відносин.
І, по факту, там взялися за те, що мало б бути основою нашого партнерства від самого початку, — спільну безпеку.
Причому йдеться не про домовленості на сьогодні-завтра, а про співпрацю на роки вперед.
Бо, хочемо ми цього чи ні – ми сусіди.
У питаннях безпеки в нас просто немає опції поставити співпрацю на паузу через черговий скандал або чиїсь амбіції.
А всі ці спроби розхитати відносини між Києвом і Варшавою – послаблюють обидві країни.
Тож Буданов опускає питання українсько-польських відносин на грішну землю, у практичну плрщину.
І військова співпраця – один з напрямків.
Бо нам потрібні спільні виробництва, технології, оборонні проєкти, довгострокові домовленості.
Причому не за принципом "зустрілися і поговорили", а з конкретними результатами.
І працювати над цим треба постійно.
І не тільки в секторі ОПК.
Мова і про інвестиції, і робочі місця, і економічні зв’язки.
Зрештою ідля культурної і гуманітарної співпраці можливостей побільшає.
По суті, можна закласти основу нормальних відносин на десятиліття вперед.
Тож потенціал у такого партнерства величезний, і було б дуже прикро його загубити в особистих амбіціях.
