1. У Нижньокамську в Татарстані українські безпілотники атакували нафтохімічний комплекс «Нижньокамськнафтохім» групи СИБУР.
- Місцеві жителі публікують відео пожежі та повідомляють про вибухи. «Нижньокамськнафтохім» — один із найбільших нафтохімічних комплексів Європи, що виробляє синтетичні каучуки, пластики та етилен.
- Підприємство входить до десятки найбільших світових виробників синтетичного каучуку та належить СИБУРу. У 2025 році завод випустив рекордні 3 млн тонн товарної продукції. Важливою частиною його потужностей є новий комплекс ЕП-600, здатний виробляти до 600 тис. тонн етилену на рік. Його запуск став одним із найбільших інвестиційних проєктів російської нафтохімічної галузі.
- Ураження такого підприємства може створити проблеми не лише для виробництва синтетичних матеріалів, а й для суміжних виробництв російського нафтохімічного кластера.
2. Доходи росії від нафти досягли п’ятимісячного максимуму на тлі зростання цін на сиру нафту.
- Доходи росії від експорту нафти та нафтопродуктів у жовтні зросли до найвищого рівня за п’ять місяців — майже $21,2 млрд, що на 65% більше, ніж рік тому. Зростання забезпечили високі світові ціни на нафту через війну з Іраном.
- Вартість російських сортів Urals та ESPO у жовтні перевищила $100 за барель, що підтримало попит з боку Китаю та Індії. Понад 80% експортної виручки росії забезпечила сира нафта: постачання нафтопродуктів потерпають від українських атак на НПЗ.
- Водночас збільшення нафтових доходів не означає пропорційного поліпшення стану російського бюджету. Чисті надходження від нафтових податків у жовтні становили близько $10 млрд, оскільки значну частину коштів держава спрямувала на субсидії та компенсації нафтопереробникам для підтримки внутрішнього ринку пального.
- За оцінкою уряду, дефіцит федерального бюджету цього року може сягнути 3,2% ВВП. У жовтні експорт сирої нафти залишився на рівні 5,33 млн барелів на добу, тоді як експорт нафтопродуктів становив 1,49 млн барелів на добу — приблизно на третину менше, ніж торік.
- Поновлення українських атак на ключові російські НПЗ може додатково обмежити переробку та змусити російські компанії збільшувати вивезення сирої нафти, якщо удари не зачеплять експортні термінали.
3. росія готує нові податкові пільги для «Газпрому» після провалу переговорів із Китаєм про газопровід «Сила Сибіру — 2».
- Мінфін росії пропонує збільшити податкову знижку для дочірньої компанії «Газпрому», яка видобуває газ на Ямалі. Завдяки цій пільзі підприємство може зменшувати суму податку на видобуток корисних копалин (ПДВК), яку сплачує до бюджету.
- З листопада 2026 року розмір відрахування становитиме 2,444 млрд рублів на місяць, із серпня 2027-го — 3,5 млрд, а з серпня 2028-го — 5,5 млрд рублів. Тепер Мінфін пропонує з 1 серпня 2029 року збільшити його до 8 млрд рублів щомісяця. Загальна сума пільги за перший період становить близько 64 млрд рублів.
- Водночас уряд планує підвищити податкове навантаження на незалежних виробників газу: спеціальну надбавку до податку на видобуток пропонують збільшити з 11% до 14%.
- Таким чином, «Газпром» отримає можливість платити менше податків, тоді як інші газовидобувні компанії сплачуватимуть більше. Підвищення пільги до 8 млрд рублів поки є пропозицією Мінфіну, а не чинною нормою.
- Додаткова державна підтримка потрібна «Газпрому» через втрату більшої частини європейського ринку. Якщо до повномасштабного вторгнення росія експортувала до країн далекого зарубіжжя близько 200 млрд кубометрів газу на рік, то у 2023 році поставки впали до 69 млрд кубометрів — найнижчого рівня з 1985 року. У 2024 році експорт становив 81 млрд кубометрів, у 2025-му — 78 млрд.
- Компенсувати втрату європейських покупців за рахунок Китаю москві також не вдалося. Переговори про будівництво газопроводу «Сила Сибіру — 2», який мав би забезпечити постачання до Китаю додаткових 50 млрд кубометрів газу на рік, зайшли в глухий кут через розбіжності щодо ціни. Пекін вимагає значно дешевшого газу, а нового контракту сторони так і не уклали.
- Ситуацію ускладнить і заборона ЄС на імпорт російського газу, яка набуде чинності у 2027 році. «Газпром» ризикує втратити останніх європейських покупців — Угорщину та Словаччину. Отже, після втрати основного ринку збуту та провалу спроб домовитися про нові масштабні поставки до Китаю компанія дедалі більше потребує податкових поступок з боку держави.
4. Зростання цін на російську нафту починає грати проти її експортерів: азійські нафтопереробники активніше переходять на сировину з Африки та Бразилії, яка стає дешевшою в доставці до Китаю.
- російська ESPO, що традиційно користується попитом серед китайських НПЗ, продається з високими преміями, через що втрачає цінову привабливість. У результаті російським постачальникам дедалі складніше конкурувати за покупців на головному ринку збуту.
- Із жовтневих пікових значень ставки фрахту нафтових танкерів знизилися приблизно на 50%. Це здешевило доставку африканської та бразильської нафти до Китаю на $5–10 за барель. Після жовтневого дефіциту суден на ринку з'явилося більше вільного тоннажу, що посилило позиції покупців у переговорах і послабило переваги російської нафти, яка раніше конкурувала завдяки коротшому маршруту постачання.
- Китайська Unipec, торговельний підрозділ Sinopec, уже придбала дві партії конголезької нафти Djeno зі знижкою близько $22 за барель до Dated Brent на умовах FOB, без урахування доставки. Південнокорейська SK Energy готується закупити нафту з Габону, а незалежні китайські НПЗ нарощують імпорт африканської сировини.
- росія ризикує втрачати частину китайського ринку не лише через санкційні обмеження та проблеми з логістикою, а й через цінову конкуренцію. Якщо альтернативні постачальники пропонуватимуть вигідніші умови, російським компаніям доведеться знижувати ціни та скорочувати маржу, щоб не поступитися покупцями конкурентам.
5. Іран і росія поглиблюють співпрацю на тлі протистояння Тегерана зі США та Ізраїлем.
- Дипломатичні контакти між країнами почастішали, а Каспійське море перетворюється на важливий канал їхньої торгівлі та військово-технічного співробітництва. 27 жовтня президент Ірану Масуд Пезешкіан відвідав газовий форум у москві, а 5 листопада в кремлі приймали члена Вищої ради національної безпеки Ірану Мохсена Резає.
- Каспійський маршрут дає обом країнам змогу активізувати обмін товарами в обхід посиленого контролю США. Іранські порти приймають російське зерно, кукурудзу, соняшникову олію та корми. Із січня до серпня імпорт зерна з росії зріс на 70% у річному вимірі, зробивши Іран третім за величиною покупцем російського зерна.
- москва також розглядає Каспій як альтернативний маршрут експорту пшениці через ризики для чорноморських портів. Каспій також використовується для перевезення військової техніки, безпілотників, ракет і боєприпасів. Західні розвідки раніше повідомляли про роль російського судна Port-Olya-2 у транспортуванні озброєнь між Іраном і росією.
- У липні Сили оборони України атакували в Каспійському морі два судна російського тіньового флоту — Port-Olya-2 та «Бегей», які перевозили іранську техніку до росії. Співпраця охоплює також обмін розвідданими, супутниковими знімками, військовими технологіями та досвідом застосування ракет і безпілотників.
- Водночас можливості москви надавати Ірану масштабну військову допомогу обмежені через власні потреби у зброї та небажання погіршувати відносини з країнами Перської затоки й Ізраїлем. За оцінками співрозмовників Le Monde, Тегеран розраховував на більшу підтримку, зокрема на постачання систем ППО та ракет, але москва не готова передавати частину озброєнь, потрібних їй самій у війні проти України.
- Окремим напрямом залишається атомна енергетика: «Росатом» планує збільшити кількість російського персоналу на АЕС у Бушері до 200 осіб у листопаді, а згодом — до 700. Отже, попри обмеженість прямої військової допомоги, росія підтримує Іран розвідданими, технологіями, технікою та логістикою, використовуючи партнерство і як інструмент впливу на США.
Більше на https://t.me/Omelyan_News



















