— Діду, а якщо Роксолана була першою, то хто з наших жінок залишив найбільший слід в історії Османської імперії? — Грицько зацікавлено подивився на Олексу, підкидаючи трісок у вечірнє багаття. — Чи була інша українка, яка тримала в руках долю султанату?
Олекса повільно випустив з люльки сизий клубок диму, поправив сивий вус і стиха мовив:
— Була, малий. І ім’я їй — Хатідже Турхан. Якщо Роксолана пробила шлях до влади для жінок, то саме Турхан, дівчина з галицьких земель, яку в дівоцтві звали Надією, поставила крапку в буремній епосі «Жіночого султанату», ставши найпотужнішою регенткою імперії.
Уяви собі її шлях. Підлітком її схопили татари під час набігу й продали до Стамбула. Вона потрапила до палацу Топкапи як подарунок могутній Кесем Султан. Та кмітлива, вродлива й мудра українська дівчина швидко переросла роль звичайної наложниці. Вона стала дружиною султана Ібрагіма I і народила йому спадкоємця — майбутнього султана Мехмеда IV.
Коли божевільного Ібрагіма скинули з престолу, а володарем проголосили її шестирічного сина Мехмеда, розгорілася кривава боротьба за владу. Проти молодої Турхан встала сама Кесем Султан — найвпливовіша бабуся імперії, за якою стояли яничари. Але наша Надія виявилася загартованою. Вона сформувала власну партію при дворі, залучила на свій бік палацову варту й переграла досвідчену інтриганку, зберігши життя собі та своєму синові.
З 1651 року Хатідже Турхан стала офіційною валіде-султан і регенткою при малолітньому синові. Жінка, народжена на нашому Поділлі чи Галичині, понад два десятиліття фактично керувала величезною Османською імперією від Дунаю до Євфрату. Вона володіла тонким дипломатичним розумом: саме Турхан припинила палацову анархію, призначивши великим візирем видатного реформатора Мехмеда Кепрюлю, що повернуло імперії стабільність.
Вона будувала величні мечеті, бібліотеки та грандіозні фортеці в Дарданеллах для захисту Стамбула від венеціанського флоту. І найголовніше — Надія-Турхан ніколи не забувала, звідки вона родом. У часи її регентства Османська імперія активно контактувала з українським козацтвом, а дипломатичні зв'язки з Гетьманщиною набули особливої ваги.
— Бачиш, Грицю, — підсумував Олекса, дивлячись на зоряне небо. — Життя Хатідже Турхан показує: навіть коли неволя позбавляє людину рідного дому й дає чуже ім'я, залізна воля, розум і людська гідність здатні підкорити найпотужнішу імперію світу.
На зображенні представлена гравітація із зображенням Турхан-султан (Хатідже Турхан), виконана фламандським художником Пітером де Йоде-молодшим у XVII столітті (близько 1640–1660 років).
