Останніми тижнями посилилися спекуляції щодо можливого швидкого нападу Росії на НАТО. Це спричинило щось, що межує з істерією, у соціальних мережах і навіть серед деяких аналітиків, яким платять чималі гроші саме за те, щоб вони краще за інших розуміли ситуацію.
Нещодавня незрозуміла поїздка директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви викликала порівняння з останніми відчайдушними спробами адміністрації Байдена відмовити президента Путіна від початку війни у лютому 2022 року.
Рідко відтоді, як у Європу повернулася повномасштабна війна, атмосфера на більшій частині континенту була настільки напруженою.
«Ми створюємо, майже як пророцтво, що самоздійснюється, враження, ніби російський напад неминучий», — говорить голова Комітету із закордонних справ парламенту Естонії Марко Міхкельсон.
Газета The Times опитала десятьох чинних і колишніх європейських посадовців, відповідальних за питання безпеки, зокрема трьох міністрів оборони, щоб оцінити рівень невідкладності та серйозності загрози. У результаті картина виявилася досить заплутаною, але в ній усе ж можна побачити певні закономірності.
По-перше, більшість опитаних заявляють, що не бачать жодних підстав вважати, що Путін готує наземне вторгнення до країн Балтії чи будь-якої іншої частини території НАТО. Не йдеться навіть про такі неоднозначні маневри за участю «зелених чоловічків», як секретна операція, за допомогою якої він анексував Крим у 2014 році.
Двоє європейських джерел у розвідувальних колах заявили, що в межах альянсу не циркулювало жодних доказів існування подібного російського плану.
Високопоставлені представники британських збройних сил вважають, що така риторика грає на руку Росії, і заявляють: немає жодних нових розвідувальних даних, які б свідчили про наближення російського нападу.
Міністр оборони Латвії Райвіс Мелніс погодився з цим.
«Наразі Латвія і НАТО не стикаються з прямою військовою загрозою… Загальна ситуація із загрозами протягом останніх тижнів суттєво не змінилася, і ми поки не маємо інформації, яка б вказувала на неминучий військовий напад на Латвію чи НАТО… Немає причин сіяти непотрібний страх», — заявив він.
Вілмантас Віткаускас, керівник Національного центру управління кризовими ситуаціями Литви, який працює при канцелярії прем'єр-міністра та відстежує загрози безпеці, заявив:
«Наразі немає підстав вважати, що масштабні військові дії проти Литви чи інших союзників неминучі. Так само було б нереалістично припускати, що кожен окремий інцидент автоматично сигналізує про майбутню військову ескалацію».
Водночас існує консенсус щодо того, що Росія збільшує частоту та інтенсивність своїх квазівоєнних атак проти альянсу.
Вони спрямовані не лише проти держав східного флангу, а й проти цілей, розташованих далеко в центральній та західній Європі, зокрема аеропорту та авіабази в Німеччині.
Їхня мета — посіяти нестабільність, посилити розбіжності та перевірити європейські механізми оборони.
Останнім часом, у міру того як далекобійні удари України дедалі більше дестабілізують внутрішні райони Росії, деякі аналітики вважають, що Москва додала ще одну мету: не просто підірвати західну підтримку Києва, а й систематично завдавати ударів по ланцюгу постачання зброї Україні. І це може бути новою гібридною стратегією Кремля.
