У нас так багато сподівань на те, що США приймуть потужні санкції і введуть мита у 500% до країн, які купують російську нафту…
.. що аж дивно
Цього ніколи не станеться. Цими санкціями можна лякати, так. Але вони ніколи не будуть введені.
Чому?
Бо це означало б введення мит на рівні 500% на товари з Китаю і Індії. Нагадати, що сталось тільки що, коли Трамп обклав митами весь світ, включаючи пінгвінів? Фондові ринки полетіли вниз і ринок облігацій, в результаті, змусив Трампа здати назад. Трамп програв торгівельну війну Китаю. І відповз назад. І в принципі, мита 150% чи 500% - немає значення. Це означає зупинку торгівлі. І Китай вже продемонстрував Трампу, що США не може собі такого дозволити. То чи наважиться Трамп повторити?
І це було в ситуації, коли Трамп дуже хотів ввести ці мита. Спати не міг, так хотів. А зараз ми маємо ситуацію, коли Трамп дуже не хоче вводити санкції проти Росії. Дуже не хоче. Чому він цього не хоче – то тема для окремої розмови, а може навіть медичної дисертації (чи розслідування ФБР). Але факт є фактом. Не хоче. То якщо Трамп протягом місяця здав назад по меншим митам, які він хотів, то чи наважиться він ввести більші мита, які він не хоче. Питання риторичне. А без бажання Трампа нічого не буде.
Тому ці санкції можуть висіти на стіні, як рушниця. І якщо США наважиться тиснути на Росію, якщо станеться таке диво в голові Трампа, якщо жалюгідність і слабкість стануть занадто очевидними і це буде мати значення, то потенційні санкції можуть бути використані як важель тиску на Індію. Одного з покупців російської нафти. Паралельно із значними дипломатичними зусиллями в цьому напрямку. З намаганням продемонструвати Індії, що краще купляти у Саудівської Аравії, тим більше вони якраз значно збільшую видобуток. Проблема в тому, що після того як Трамп здав назад у торгівельній війні, коли моргнув першим, Індія вже не повірить, що все це по справжньому. З Китаєм навіть такі розмови, до речі, неможливі і Китай продовжить купляти російську нафту. Нажаль.
Тому якщо раптом політика Трампа і зміниться, якщо навіть вони знов повернуться до введення санкцій, то це будуть не ці атомні санкції, які активно просуває сенатор Грем. Хоча вони нам і дуже подобаються.
Але чи означає це, що тиснути не треба? Чи означає це, що санкції не потрібні? Ні. Бо найбільший подарунок, який Трамп зробив путіну і російський економіці – він дав їм віру, що вони можуть перемогти і все скоро закінчиться. Він запалив світло в кінці тунелю, дав цю віру і надію. І це дуже допомагає російський економіці, що вже перебуває під значним тиском. Бо економіка це дуже часто про очікування і про психологію. І тому будь-які нові додаткові санкції, навіть слабкі, навіть символічні, були б дуже корисні. Бо вони б вдарили в першу чергу не по доходам від продажу нафти, а по вірі. Забрали б у росіян надію, у російського бізнеса, що скоро все повернеться до старих добрих часів.
Але щоб хоч щось сталось, має статися диво. Диво в голові Трампа. І велике питання, чи віримо ми досі в дива…
