Рівень психологічної зрілості людей, особливо лідерів, задає верхню планку спроможності спільнот, бізнесу й держави.
Бути дорослим -- це не про вік. Це про здатність до смислотворення: бачити глибше, діяти свідомо, обирати відповідально. Україна дорослішає як суспільство, це потребує нової операційної системи мислення й логіки дій, а також прийняття складності, набуття витривалості і стійкості.
Дві речі, максимально потрібні українській нації для виживання у ХХІ сторіччі, – збереження української консервативної ідентичності та свідоме прийняття ліберального різноманіття. Інакше нас просто розірве на шматки, зсередини та ззовні. Як ці дві речі поєднати – непросте питання. Але простих питань вже не залишилося. І в нас нема вибору, доведеться поєднувати. Втрата першого означає, що тут житимуть не українці. Втрата другого означає, що тут ніхто не житиме, а якщо хтось і житиме, то творчий потенціал нації буде близький до нуля. Обидва варіанти неприйнятні.
Цю фразу я виношу окремо, щоб звернути вашу увагу. Ми не виживемо, якщо не навчимося інтегрувати дві крайні позиції. Не компроміс, не "зійтися посередині", не замовчування, а інтеграція протилежностей. Це потребує готовності до більшої складності. Наш плюс в тому, що ми утворилися й вижили на фронтирі (навіть на мультифронтирі), це означає, що ми готові до більшої складності. Наш мінус в тому, що ми втомлені, вигоріли, зневірені, роздратовані й невиспані. Це означає, що ми не готові до більшої складності. Тобто дар в нас є, але ми не можемо ним скористатися. Але ж NO FATE, все залежить від нас.
