У вересні 1683 року козаки опинилися далеко від України — під стінами Відня, який уже майже два місяці тримала в облозі величезна османська армія великого візира Кара-Мустафи. Але тут є одна важлива деталь: участь українських козаків у Віденській кампанії була значною, проте їхня чисельність і безпосередня роль саме в битві 12 вересня досі є предметом дискусії серед істориків. Одні дослідники наводять кілька сотень козаків у самій битві, інші вважають, що основна частина козацьких підрозділів прибула вже після Віденської відсічі й воювала в наступних боях.
Серед тих, хто вирушив у цей похід, був Семен Палій. Наприкінці 1670-х років він перебував на Чортомлицькій Січі, а влітку 1683 року, відгукнувшись на заклик польського короля Яна III Собеського, повів загін запорожців до Відня. Після битви його козаки продовжили війну проти Османської імперії вже на угорському та словацькому напрямках.
Похід був чималим. Козакам довелося пройти через територію Речі Посполитої, Словаччини та Моравії. Передові козацькі підрозділи з українських земель рухалися через Львів, Краків, Бєльсько, Оломоуц, Брно і Тульн до Відня. Від окремих пунктів збору на Правобережжі до австрійської столиці виходило понад тисячу кілометрів.
Сам Відень на той момент був у дуже тяжкому становищі. Османське військо почало облогу столиці Габсбургів у липні 1683 року. Коли стало зрозуміло, що місто довго не вистоїть, Ян III Собеський рушив на допомогу з польським військом, до якого приєдналися австрійські та німецькі сили, а також козацькі загони. 12 вересня союзне військо атакувало османські позиції.
Бій розпочався ще до світанку. Австрійські частини вступили в бій із яничарами, а протягом дня союзники поступово розгортали наступ із висот Каленберга. Кульмінацією став удар польської кінноти, після якого османська армія почала відступати. Увечері облогу Відня було знято.
Українські козаки не були головною силою цієї битви, як іноді можна прочитати в популярних переказах. Але козацькі підрозділи справді брали участь у кампанії, а джерела фіксують їхні бойові дії. Зокрема, дослідник Тарас Чухліб пов'язує з передовим козацьким загоном участь прилуцького козака Михайла Мовчана, який залишив записи про похід і бойові події 1683 року.
А от для Семена Палія Відень став лише початком. Після визволення міста він не повернувся одразу на Запорожжя. Козацькі підрозділи продовжили наступ проти османів. У жовтні 1683 року вони билися під Парканами, а потім брали участь у боях за Естергом та інших пунктах. Енциклопедія історії України прямо зазначає участь Палія в цих операціях.
І тут цікава річ. Після цього походу Палій уже не повернувся до колишнього життя на Січі. Він оселився на Правобережжі, а 1684 року отримав від Яна III Собеського привілей на формування козацького полку. Так поступово почалася його відома діяльність як фастівського полковника.
Щодо Данила Апостола, то джерела також пов'язують його з Віденською кампанією 1683 року. На той час він уже був миргородським полковником — на цю посаду його обрали 1682 року, після смерті батька Павла Апостола. У подальші десятиліття він ще не раз воюватиме проти Османської імперії, а в 1727 році стане гетьманом Лівобережної України.
Тому, коли говоримо про Відень 1683 року, варто не перетворювати цю історію на легенду про те, що «козаки самі врятували Європу». Відень визволило союзне військо, у якому головну роль відіграли польські, австрійські та німецькі сили. Українські козаки були одним із його складників, а після Віденської битви вони продовжили бойові дії проти Османської імперії.
А Олекса, якби розповідав про це своїм молодим побратимам, напевно сказав би просто:
— Від Січі до Відня — тисяча з лишком верст. Пройшли цей шлях, відбили місто, а потім ще й далі пішли турка бити. От така вийшла козацька подорож.
На картині зображено історичне полотно Яна Матейка «Король Ян III Собеський надсилає папі листа з повідомленням про перемогу під Віднем» (близько 1883 року, зберігається у музеях Ватикану.
