Домовленості з царем в 1654 про дружбу, з Леніним про мир в 1919, з Єльциним про здачу ядерки в 1994, з путіним про чорноморський флот в 2010 - ніщо не приводило до більш катастрофічних поразок і жертв.
А от війна з Московією ніколи не приводила до катастрофічних поразок і жертв. На війнах з Москвою було по-різному, але завжди був шанс на перемогу. А от жертви від війни з Росією завжди в десятки і навіть сотні разів менші за жертви від миру з Росією (чотири мільйони загиблих мучинецькою смертю в Голодомор - при 0 у ворога).
Тому щиро закликати до миру з рашкою може лише а) ворог, б) ідіот.
Кожен український політик зобов'язаний а) знати історію хвороби, б) пояснювати суспільству здорові рецепти, а не самовбивчі. Мати, яка змушує дитину з'їсти гірку таблетку і переконує зробити болючий укол, - робить правильно. А мати, яка дає жерти солодкі цукерки, щоб бути для нього харошою, це — мати-злочинниця.
Україна може розглядати тимчасове перемир'я. Але лише як тактичний трюк, спосіб здобути переваги над ворогом у війні. Але і тут з усіма цими спробами перехитрити ворога треба завжди не переоцінювати себе: саме в обмані ворог собаку з'їв. Якщо ти не професійний дипломат з освітою, то краще не лізти туди, де ворог викладав. І останні наївні спроби перехитрити путіна це підтвердили: вони закінчилися тим, що путін робив вигляд, що вірить в ваші потуги сойтісь по-сєрєдінє, а потім перевернув стіл і напав 24 лютого. Ось - чергові спроби домовитись (перехитрити) - втратили 10 мільйонів в еміграції і тисячі в полоні.
На війні буває тяжко. Але іноді достатньо просто перетерпіти.
Співвідношення бойових втрат у війні зараз 1 до 6.
А під час Вівальді - 0 до 100.
Краще робити Вівальді.
Ризикнути програти ще 4 млн завжди встигнемо
