1. Один із найбільших російських НПЗ втратив чверть потужностей після удару дрона.
- НПЗ «Киришинефтеоргсинтез» («Кінеф») у Ленінградській області зупинив роботу однієї з ключових установок після пожежі, спричиненої атакою безпілотника 14 вересня.
- Підприємство належить «Сургутнефтегазу» та є другим за обсягами переробки в росії — до 20 млн тонн на рік. Пошкоджена установка АТ-6 забезпечувала майже 40% виробничих потужностей заводу. Вогонь знищив піч та інше обладнання. За попередніми оцінками, ремонт триватиме щонайменше місяць.
- Навіть із частковою компенсацією за рахунок інших агрегатів завод працюватиме лише на 72–75% від звичайного рівня. Це означає істотне падіння обсягів виробництва бензину та дизеля, що додатково послаблює російський паливний ринок на тлі воєнних витрат і санкційного тиску.
- Минулого року «Кінеф» переробив 17,5 млн тонн нафти й випустив понад 9 млн тонн пального, поступаючись лише Омському НПЗ «Газпром нафти».
- Тепер російська нафтопереробка отримала черговий серйозний удар, який демонструє вразливість інфраструктури кремля перед атаками.
2. Найбільший нафтовий порт росії на Балтиці не зміг відновити повну роботу після атаки дрона.
- Порт Приморськ у Ленінградській області, який є головним вузлом для експорту російської нафти на Захід, після удару БПЛА в ніч на 12 вересня працює із суттєвими перебоями.
- Хоча відвантаження сирої нафти відновили, потужності залишаються обмеженими: за вихідні завантажили лише 2 танкери, і не зрозуміло, чи всі причали придатні до експлуатації.
- Очікується, що графік експорту з Приморська цього місяця зсунеться на кілька днів. У серпні через порт щодоби проходило близько 970 тисяч барелів нафти — це майже 30% від усього морського експорту росії (3,3 млн барелів на добу).
- Звідси щотижня виходили по 9–11 танкерів дедвейтом до 150 тисяч тонн. Також Приморськ має потужності для експорту близько 300 тисяч барелів дизельного пального щодоби.
3. Доходи від нафти в російській Югрі впали на чверть за сім місяців 2025 року.
- Ханти-Мансійський автономний округ (Югра) — ключовий центр видобутку нафти та газу росії, який забезпечує значну частину доходів федерального бюджету.
- Цього року нафтові компанії регіону зіткнулися зі значним зниженням доходів: за перші сім місяців 2025 року вони заробили 3,5 трильйона рублів, що становить лише 75,2% від показників аналогічного періоду минулого року. У липні 2025 року виручка від продажу нафти та газу склала 480,5 мільярда рублів — на 188 мільярдів менше, ніж у липні 2024-го, або 71,9% рівня минулого року.
- Загальна кредиторська заборгованість видобувної галузі регіону перевищила 80 мільярдів рублів, а прострочена заборгованість перед бюджетом на червень 2025 року становила понад 11 мільярдів.
- Доходи від видобутку інших корисних копалин були мінімальними — лише 369,9 мільйона рублів, або 26,4% від показників минулого року.
- Югра — один із стовпів нафтової галузі росії, і падіння доходів тут відображає загальні проблеми російської нафтогалузі: скорочення світових цін на нафту, санкційний тиск, труднощі з інвестиціями та модернізацією виробництва. Це ставить під загрозу як регіональні бюджети, так і стабільність нафтового сектору країни загалом.
4. російська економіка стискається: компанії урізали інвестиційні програми більш ніж на 700 млрд рублів лише за рік.
- Це прямий наслідок високої ключової ставки, дорогих кредитів, падіння попиту, інфляції та нестачі робочої сили. Фактично бізнес не бачить сенсу вкладати гроші у розвиток, коли економіка перебуває в умовах війни та санкцій.
- Скорочення торкнулося навіть найбільших гравців. РЖД урізала інвестпрограму майже на третину, «Газпром» — на 120 млрд рублів, «Норнікель» — на 70 млрд. Зниження інвестицій зафіксували також «Русал», «Северсталь», МТС та інші ключові компанії.
- Наслідки для росії очевидні: без інвестицій у модернізацію та нові проєкти країна ще швидше втрачає конкурентоспроможність. Застарілі технології, дефіцит обладнання й залежність від імпорту лише посилюватимуть структурну кризу.
- Нафтовидобувні регіони теж відчують тиск — без нових вкладень у видобуток і переробку російська нафтова галузь ризикує опинитися в стагнації, тоді як світові ринки дедалі активніше переорієнтовуються на альтернативних постачальників.
5. росія опиняється у серйозній економічній скруті: перевищення експорту над імпортом цьогоріч буде найменшим з 1997 року.
- За прогнозом Інституту народно-господарського прогнозування РАН, падіння цін на нафту скорочує доходи від експорту, а відновлення імпорту на тлі зміцнення рубля додатково зменшує чистий експорт — різницю між тим, що країна продає за кордон, і тим, що купує.
- Минулого року ця різниця складала 4,3% ВВП, а цього року впаде до 2,5%. Для порівняння, у 1997 році вона була лише 2%, після чого росія пережила валютну кризу і дефолт за державними боргами.
- Низький чистий експорт означає менші валютні надходження в країну, слабшу підтримку рубля і менше ресурсів для державних витрат. Тобто економіка стає більш вразливою до зовнішніх шоків, а фінансова стабільність — під загрозою.
6. В росії зростає паніка через перебої з інтернетом: у серпні населення та бізнес вивели з банків ще 300 млрд рублів готівкою.
- За даними Центробанку, обсяг готівки поза банківською системою продовжує зростати.
- Причина — регулярні масові відключення інтернету, через які люди й компанії не можуть користуватися онлайн-банкінгом, електронними платежами та розрахунками у магазинах.
- Це змушує їх створювати «резерви» готівки для розрахунків, оскільки довіра до безготівкових операцій та банківської системи стрімко падає. Якщо в червні-липні відтік коштів становив близько 200 млрд рублів щомісяця, то зараз цифра перевищила цей рівень.
- Центробанк на цей раз утримався від коментарів, що лише підкреслює масштаби проблеми: фінансова система рф втрачає ліквідність, а ізоляція від нормальних комунікацій загострює кризу довіри.
7. російський трубопровідний газ залишається найдешевшим для Китаю — свіжі статистичні дані показують, що в середині року він обходився Пекіну лише у $215 за тисячу кубометрів.
- Це майже в півтора рази дешевше від туркменського газу і майже вдвічі від вартості ЗПГ. Для порівняння: у Європі ціни на хабі TTF тримаються на рівні близько $400.
- Саме таке цінове співвідношення дозволило «Газпрому» легко погодити зростання поставок по «Силі Сибіру-1» та майбутньому Далекосхідному маршруту ще на 8 млрд кубометрів щорічно. Подальше зростання експорту в КНР тепер безпосередньо залежить від проєкту «Сили Сибіру-2» (50 млрд кубометрів на рік).
- Але тут виникає ключова проблема: маршрут пройде через Монголію, яка вимагатиме транзитної плати. Це зробить газ дорожчим у порівнянні з діючим напрямком.
- Китай, маючи сильну переговорну позицію та альтернативних постачальників, наполягатиме на тих самих вигідних умовах, що й зараз, і, скоріш за все, тиснутиме на москву, аби закріпити мінімальну ціну.
8. Спроба Брюсселя «переконати» Туреччину відмовитися від російської нафти та газу виявилася марною.
- Євросоюз не зміг змусити Анкару відмовитися від дешевих поставок, навіть попри тиск з боку Дональда Трампа, який намагався пов’язати підтримку Європи з припиненням імпорту російської нафти та тиском на Китай.
- Проблема проста: Туреччина не є членом ЄС, тому формальних важелів впливу в Брюсселя немає. Анкара традиційно діє прагматично і не готова відмовлятися від вигідних енергоресурсів заради європейської політики.
- І цифри підтверджують цю позицію: минулого року 41% імпорту газу Туреччини надходило з росії. Що стосується нафти, країна імпортувала 57% своїх потреб саме з москви, зазначають у Kpler.
- В результаті всі заяви про «колективний тиск» залишаються декларативними, а російські енергоресурси й надалі надходять на турецький ринок без перешкод.
9. Євросоюз у липні скоротив витрати на російський газ до історичних мінімумів: загалом імпорт трубопровідного та зрідженого газу з рф склав лише €995 млн.
- Зокрема, закупівлі трубопровідного газу впали до €338 млн — це найнижчий показник із осені 1999 року.
- Лідерами серед країн, які все ще купують російський газ, залишаються Угорщина (€183 млн) та Греція (€111 млн). Словаччина після майже нульового імпорту у лютому (€141 тис.) у липні вийшла на рівень €34 млн, що все одно є мізерним порівняно з попередніми роками.
- Загалом за сім місяців 2025 року ЄС заплатив за російський трубопровідний газ €3,2 млрд проти €3,95 млрд роком раніше. Це свідчить про стале падіння залежності від енергоносіїв рф і поступове витіснення москви з європейського ринку, що б’є по її експортних доходах і фінансуванню війни.
- Хоч окремі країни, як-от Угорщина та Греція, залишаються найбільшими покупцями, загальна тенденція показує неминуче згортання присутності російського газу в Європі.
10. ЄС відклав презентацію свого нового, 19-го пакету санкцій проти росії, щоб узгодити його з позицією країн «Великої сімки».
- Рішення обумовлене вимогами Дональда Трампа: США наполягають на жорсткіших заходах проти Китаю та Індії, які залишаються найбільшими покупцями російської нафти й тим самим фінансують війну москви проти України.
- Вашингтон вимагає від союзників тарифів до 100% на імпорт з Китаю та Індії, а також обмежень щодо компаній, які допомагають Кремлю торгувати нафтою в обхід санкцій.
- Одночасно готується і новий пакет G7, де узгоджуються кроки проти російських енергетичних та банківських структур, а також платіжних систем.
- Для росії це означає, що її ключові схеми експорту через Індію та Китай опиняються під загрозою. Втрата цих ринків боляче вдарить по нафтовій галузі, яка й так залежить від обмеженого кола покупців. Удар по фінансовій системі — заборона на роботу платіжних і криптосервісів — ускладнить розрахунки навіть із тими країнами, які ще готові співпрацювати.
- Європа вже різко скоротила закупівлі російської нафти: з 27% від загального імпорту до війни до близько 3% у 2024 році. Тепер ризикує й азійський напрямок, що став останньою опорою російського бюджету. Для москви це означає швидке звуження «вікна можливостей» і нову хвилю фінансової ізоляції.
Більше на https://t.me/Omelyan_News
