1. російські нафтові танкери почали змінювати маршрути в Чорному морі, уникаючи найкоротшого шляху до турецьких проток через загрозу атак українських дронів.
- За даними моніторингу судноплавства, частина суден, що виходять із порту Новоросійськ, прямує вздовж узбережжя Грузії та Туреччини. Це подовжує маршрут приблизно на 350 морських миль, що майже на 70 відсотків більше за стандартний перехід.
- Така тактика свідчить про зростання ризиків для російського морського експорту та додаткові логістичні витрати. Зміна маршрутів пов’язана з серією атак на судна та портову інфраструктуру в Чорному морі.
- Останніми тижнями безпілотники завдавали ударів по портах Новоросійськ і Туапсе, що спричинило затримки відвантаження нафти та майже повну зупинку експорту нафтопродуктів із Туапсе протягом половини листопада.
- Посилення загроз у Чорному морі дедалі більше ускладнює для росії морські поставки енергоносіїв і підвищує вразливість її експортної інфраструктури в умовах війни.
2. росія в жовтні наростила постачання зрідженого природного газу до Китаю, скориставшись тимчасовим відновленням попиту в КНР та фактично компенсуючи втрату європейських ринків за рахунок азійського напрямку.
- За даними китайської митниці, обсяги експорту ЗПГ з рф досягли 1,629 млн тонн, що більш ніж удвічі перевищує показник річної давнини та перевищує вересневий рівень, який раніше вважався піковим.
- У результаті росія вийшла на друге місце серед найбільших постачальників ЗПГ до Китаю, випередивши Австралію та поступившись лише Катару. Зростання забезпечили переважно проєкти, створені ще до повномасштабної війни, зокрема «Сахалін-2» та «Ямал ЗПГ», тоді як нові газові ініціативи залишаються обмеженими через санкції та технологічну залежність від Заходу.
- Сукупні поставки російського газу до КНР, включно з трубопровідним газом і ЗПГ, зросли до 5,484 млрд кубометрів, що на 54 відсотки більше, ніж торік. Водночас цей приріст відбувається на тлі вимушеної переорієнтації російського енергетичного експорту після втрати ключових доходів у Європі та зростаючої залежності від одного великого покупця.
- Загалом у жовтні Китай імпортував 6,94 млн тонн ЗПГ, повернувшись до максимумів з кінця 2024 року. Російська частка в цьому зростанні підкреслює не стільки посилення її позицій, скільки відсутність альтернативних ринків збуту та дедалі жорсткішу прив’язаність газового сектору рф до кон’юнктури китайського попиту.
3. Китай збільшив імпорт російського золота, встановивши історичний рекорд на тлі санкційної ізоляції рф.
- У листопаді 2025 року Китай імпортував із росії золото на рекордну суму 961 млн доларів — це найбільший показник за всю історію двосторонньої торгівлі дорогоцінним металом. Високі обсяги постачань фіксуються вже другий місяць поспіль.
- У жовтні експорт російського золота до Китаю оцінювався в 930 млн доларів. Загалом за перші одинадцять місяців 2025 року Китай закупив російського золота на 1,9 млрд доларів — майже у дев’ять разів більше, ніж за аналогічний період минулого року, коли постачання були мінімальними або взагалі відсутні.
- Різке зростання експорту дорогоцінного металу свідчить про вимушену переорієнтацію росії на обмежене коло партнерів після фактичної втрати доступу до західних фінансових ринків.
- Золото дедалі більше використовується москвою як інструмент підтримки валютних надходжень і резервів в умовах санкцій, тоді як Китай зміцнює свою позицію ключового покупця російських сировинних ресурсів.
- Посилення залежності від одного великого ринку підкреслює структурні проблеми російської економіки, яка в умовах війни та міжнародної ізоляції змушена розпродавати стратегічні ресурси, компенсуючи падіння доходів від традиційного експорту енергоносіїв.
4. Банки Вірменії та Сербії обмежують фінансові операції громадян рф на тлі санкцій ЄС.
- Європейський Союз включив росію до переліку країн з високим ризиком відмивання грошей, що спричинило серйозні наслідки для фінансових операцій громадян і бізнесу рф за кордоном. Банківські установи у Вірменії та Сербії суттєво ускладнили проведення розрахунків для росіян.
- Кредитні організації почали відмовляти у відкритті нових рахунків, обмежувати транзакції та закривати вже існуючі акаунти для громадян рф без детальних пояснень. Це стосується не лише короткочасних гостей, але й росіян із посвідкою на проживання, бізнесом чи тривалим перебуванням у зазначених країнах.
- Схожа практика з більш суворими перевірками операцій вже спостерігається й в інших «дружніх» до москви країнах, зокрема в Казахстані, Таджикистані та Омані, де клієнтам доводиться детально підтверджувати походження коштів, економічний зміст переказів і податковий статус.
- Частина транзакцій фізичних осіб затримується або заморожується на невизначений строк. Така реакція фінансових установ, що виходить за межі самої Європи, підкреслює глибоку ізоляцію російської економіки від міжнародних ринків та посилення тиску на приватні фінанси громадян рф через наслідки війни та санкцій.
- Ситуація ускладнює можливість зберігати і переводити кошти за кордон, навіть у країнах, які раніше вважалися відносно лояльними для росіян.
5. Імпорт російської нафти до Індії залишається відносно стабільним, попри посилення санкційного тиску з боку Заходу.
- У грудні обсяги постачань російської нафти до Індії можуть перевищити 1 млн барелів на добу. За попередніми оцінками LSEG, середній рівень імпорту цього місяця становитиме понад 1,2 млн барелів на добу, а наприкінці грудня може зрости до 1,5 млн барелів.
- Це спростовує очікування різкого падіння поставок після запровадження нових санкцій США. У листопаді Індія імпортувала в середньому 1,77 млн барелів російської нафти на добу, що на 3,4 відсотка більше, ніж у жовтні.
- Підтримувати поставки дозволяє відновлення закупівель через компанії, які не перебувають під санкціями та пропонують значні цінові знижки. Державні нафтопереробні компанії продовжують обмежені закупівлі. Indian Oil імпортує російську нафту на рівнях, що відповідають періоду до санкцій.
- Приватна Nayara Energy, контрольний пакет якої належить російським компаніям, включно з «Роснефтью», фактично залишається залежною від постачань виключно з росії після відходу інших постачальників через санкції ЄС і Великої Британії.
- Щоб утримати експорт до Індії, російські виробники застосовують внутрішні обмінні схеми, замінюючи нафту, призначену для внутрішніх НПЗ, на експортні обсяги, які формально постачають компанії, що не підпадають під санкції.
- Такі механізми дозволяють обходити обмеження, але водночас підкреслюють зростаючу залежність російського нафтового експорту від непрозорих схем і обмеженого кола покупців.
6. Грузія у жовтні–листопаді наростила імпорт російської нафти й нафтопродуктів — 133,3 тис. тонн, що перевищує сукупні закупівлі за всі попередні роки разом узяті.
- За підсумками всього 2025 року обсяг постачань сягнув 133,6 тис. тонн, тобто в дванадцять разів більше, ніж у 2024 році, коли імпорт становив лише 10,5 тис. тонн. Пік припав на жовтень — майже 99 тис. тонн.
- Загальна вартість закупівель оцінюється в 60,4 млн доларів, що виглядає вигідно для Тбілісі в порівнянні з попередніми роками.
- Для порівняння, з початку 2000-х років Грузія загалом імпортувала з росії 113,9 тис. тонн нафти — нинішній річний показник перевищив увесь попередній історичний обсяг.
- Стрімке зростання пов’язане із запуском у жовтні 2025 року першого в Грузії нафтопереробного заводу повного циклу в Кулеві, який належить компанії Black Sea Petroleum.
- На першому етапі в проєкт інвестували близько 110 млн доларів, а загальний обсяг вкладень має сягнути 700 млн. Завод стартував із потужністю 1,2–1,5 млн тонн на рік, із планами розширення до 4 млн тонн до 2028 року. 6 жовтня «Русснефть» відвантажила першу партію нафти Siberian Light обсягом 105,3 тис. тонн саме для переробки в Кулеві.
- Офіційно Тбілісі декларує зниження залежності від імпорту готових нафтопродуктів і намір розвивати експорт до Європи, пояснюючи це вищою маржинальністю переробки та зміцненням енергетичної безпеки.
- Водночас за сухою статистикою простежується чіткий геополітичний вимір. На тлі санкційного тиску росія активізує пошук альтернативних маршрутів експорту та відходить від прямих поставок до країн G7. Грузія з її чорноморськими портами та зростаючими переробними потужностями перетворюється на зручний транзитний і виробничий майданчик.
- Компанії, пов’язані з російським нафтовим сектором, включно з тими, що перебувають під санкціями, шукають нові логістичні канали, тоді як Тбілісі формально дотримується обмежень, але економічно залишається привабливим партнером.
- Питання про можливе «перепакування» російської нафти та її подальший експорт під іншим походженням до ЄС наразі залишається відкритим. Формально завод у Кулеві подається як інвестиція в розвиток грузинської економіки, однак паралельно він може виконувати функцію інструменту адаптації російського нафтового експорту до умов санкцій і західного тиску.
Більше на https://t.me/Omelyan_News
