На росії новий пік гордості та пихи за новий аналоговнетиний проєкт. Показують по телебаченню, вихваляють можливості, росіяни аж світяться від радощів, бо ж «как тебе, Илон Маск» й усе таке у цифрах та фактах.
Не знаю, як по іншим містам, але ті російські города та деревні, які потрапили «на олівець ЗСУ», встановлюють стаціонарні телефони. Ось Ростовщина, як передовик аналоговнетов з 2014 року – нагадаю, Ростовщина – це ворота війни, російський військовий хаб – за 2025 рік її мешканці встановили 530 стаціонарних телефонів — це на 20% більше, ніж 2024 року, в першому кварталі 2026 ще майже 300, й ця тенденція зростає.
Ага, після кожного масованого обстрілу Ростовщини нарід біжить встановлювати стаціонарні телефони, бо це єдиний зв’язок, який в них залишається. Підключення стаціонарних телефонів по Ростовщині зросла аж на 86 відсотків.
Але, пропагандистами це подано, як аналоговнетна технологія, то це вже стає модним. Навіть серед молоді.
Усі бігають, пишаються, вихваляються, що в них «снова, как в ссср», а ще чомусь пишуть, що це шанс, унікальна можливість «поговорить голосом». Боюся питати, чим вони до цього розмовляли по мобільному зв’язку, але то таке.
Люди радіють тому, що в них усе, як в срср. Як скоро буде «девушка, дайте Смольний», я не знаю, але росіяни вже згадують, як відправляти телеграми, замовляти дзвінок в інше місто. Є невеличка категорія, яка з подивом дивиться на цей телефонобум й питає, як повернення до стаціонарного зв’язку може розрадити ситуацію з відключенням мобільного інтернету.
Ось тут я згадала мешканців Донбасу в їх критичній більшості на час 2014 року, які були впевнені, що якщо Донбас перейде під керівництво росії в їх житті нічого не зміниться, навіть буде ще краще.
Росіяни теж думали, що великий стратег путін зробить їм харашо, а може бути й ще краще. Що ж, повернення стаціонарних телефонів, відсутність мобільного зв’язку та інтернету, це тільки початок повернення в срср, часи відсутності медицини, замовчування епідемій та відсутності технологій.
Я ось ще що помітила, що купляють телефонів менше ніж підключають, тобто на росії існує якась кількість людей, які риються десь на балконах, сараях, антресолях, дістають дідівський телефон, протирають пилюку, сують палець у дірочку для набору, прокручують й задоволено цокають язиком – працює, оце технологія! Цікаво, коли на росії щезне туалетний папір, вони теж витягнуть з шухляд журнали радянських часів чи газету «Правда» й прицьмокуючи будуть розгладжувати пожовклий папір й мружити очі, – оце якість!
