Як відомо, рашистам не потрібні докази, що ми нібито щось порушили чи когось обстріляли. Вони самі все придумають, скажуть і обґрунтують. І що ніхто не повірить - то не гребе. Вони ж сказали, цього досить.
Зараз, на тлі обстрілів рашистами українських громад, спостерігаємо системно запущену істерію на болотах. І вереск про збиття 100500 «бєзпілотнікаф», де їх і близько нема. І відключення мобільного інтернету. І залякування населення.
Якщо жодних ударів з боку України 8-9 травня не буде - рашисти скажуть, що були, але «ПВО гєроічєскі сбіла». Може, ще в пару будинків запуляють - для наочності. Манілівський інцидент і Каширське шосе в одному флаконі.
А паралельно нагнітається камлання про мощь. То мєдвєдєв в угарє патякає про «паніку в Гєрманіі». То оголошують з 6 по 10 травня (безпосередньо перед парадом на москві) ядерні випробування — тестові пуски ракет, здатних нести ядерний заряд, на полігоні «Кура» в Усть-Камчатському окрузі.
Вірогідність ядерного удару далі близька до 0 - Китай нє вєліт, бо йому ж розхльобувати. А от влаштувати _черговий_ масовий наліт на Київ - з них станеться.
Висновок один - посилювати і примножувати здатність бити по московії, і єднати демократичний світ у тиску на московитів.
Не бігати, вигороджуючи «своїх» виробників з Fire Point, а забезпечувати, щоб до військ надходило якнайбільше різного ефективного.
Не змагатися в дотепності з тролями нашого часу - а шукати способів спільного тиску на рашистів.
І не гнобити громади, роблячи їх в усьому винними - а посилювати захист.
Ясно, що рашистів не виправиш. То треба посилювати тиск з нашого боку. Бо стратегію влади «хай війна триває, все ж чудово» поділяють далеко не всі. Нам потрібен результат, за який влада і має відповісти
