Ця незаконна історія по блокуванню призначення голови БЕБ тільки перша ластівка або тизер наступних дій влади.
Насправді, далі буде гірша історія. Після провалу «порешати» кейс Чернишова, в ОП було прийнято рішення якось суттєво зменшити незалежність НАБУ та САП. Тому що це вже починає для них нести не тільки політичні, а і персональні ризики.
Тому, якщо прокатить історія з БЕБ і реакція міжнародників/суспільства не буде достатньою, то протягом наступного тижня - двох чекайте рішення РНБО чи щось подібне вже проти НАБУ/ САП.
Такі кроки вже готуються. І БЕБ лише перша проба грунту в цій історії.
Тест наскільки далеко владі можна зайти по незаконним рішенням, які проковтнуть партнери та суспільство...
.
В росії бажання царя - закон.
В Україні бажання «царя» обмежені законом.
Принаймні так було до БЕБ.
Чи є в когось сумнів, що Зеленський особисто щонайменше санкціонував цю ганьбу?
Чи є в когось сумнів, що зроблено це задля корупції і контролю?
Саме на корупції і контролі силовиків путін збудував свій авторитаризм.
.
І тут дуже актуально на фоні історії з БЕБ виходить стаття Стіва Кортеса, старшого радника Дональда Трампа (2016, 2020) та Джей Ді Венса (2022), які написали прям розжували як інтерпретувати статті у Politico про Єрмака.
Деякі тези.
➤ Тут, по той бік Атлантики – у США – що більше здається, що скептицизм щодо Зеленського значною мірою випливає з росту невдоволення та сумнівів щодо впливового керівника Офісу Президента – Андрія Єрмака. Хоча Єрмак ще не дуже відомий у Сполучених Штатах, для тих, хто добре знає масштаб його влади й тактику, ризики для репутації зростають – як для самого Зеленського, так і для України в цілому.
➤ Найбільш проблематичним питанням щодо Єрмака є постійні, обґрунтовані твердження про системну корупцію, яка, здається, завжди оточує цього впливового політика Києва. Наприклад, коли українські правоохоронні органи розслідували корупційні дії віцепрем’єра Олексія Чернишова, то вони мали достовірні докази того, що він «завдав державі збитків на понад 1 мільярд гривень через схему заниження вартості землі». НАБУ навіть рекомендувало усунути Чернишова з ключової урядової посади та вимагало від нього внести велику заставу на час слідства. Однак Єрмак відмовився звільнити цього скандального чиновника, який продовжує працювати під тінню підозри.
➤ Наразі більшість громадян Америки з робітничого класу регулярно повідомляють про великі труднощі з оплатою своїх особистих рахунків. Відтак, ідея надсилати величезні суми коштів і техніки через океан до України не знаходить широкої підтримки серед звичайних американців – особливо якщо отримувачів такої допомоги підозрюють у корупції.
➤ Повертаючись до США, ставлення американців до Зеленського в основному розділилася за партійними лініями. Демократи підтримують майже необмежене надання допомоги Україні, тоді як виборці-республіканці дотримуються обережнішої політики та закликають Вашингтон зосередитися на внутрішніх проблемах США.
Однак у випадку з Єрмаком обидві сторони фактично сходяться в тому, що вважають його «надокучливим для обох партій» – фігурою, яка майже магічно об’єднує американців, які зазвичай сперечаються між собою. У дивному сенсі, я думаю, ми, американці, повинні подякувати Андрію за те, що він забезпечив нам необхідні моменти єдності! Бо маємо винятковий випадок двопартійної згоди: нашу глибоку недовіру і неприязнь до цього корумпованого персонажа – Єрмака.
➤ Внесок Америки також є вагомим, особливо у фінансовій сфері та в обміні розвідданими. Мужні українці, озброєні американською зброєю і підкріплені безпрецедентними розвідувальними та технологічними можливостями США, зуміли дати відсіч значно більшій армії та державі.
Щоб це партнерство продовжувалося, системна корупція просто не може тривати, а такі ненадійні маніпулятори за лаштунками, як Андрій Єрмак, не повинні залишатися на вершинах української влади.
●
А тепер давайте подивимося правді в очі. Наша країна тримається не на міцних інституціях чи мудрих рішеннях зверху. Вона тримається на шаленому ентузіазмі волонтерів, жменьці добровольців, мобілізованих бійцях і дронах «зібраних на кухнях». Це не героїчна сага, а сувора реальність, де кожен, маленький гвинтик, тримається на чесному слові й самопожертві.
Чемберлен чи Черчилль?
Пам’ятаєте Чемберлена, який їздив до Гітлера з обіцянками «миру для нашого покоління»?
Його замінив Черчилль — людина, яка не обіцяла солодкого життя, але говорила правду. Він брав на себе відповідальність за жорсткі, непопулярні рішення заради збереження державності.
У нас же?
А у нас бракує у владі не лише лідерів, готових приймати такі рішення.
У нас бракує народу, який готовий їх слухати й підтримувати. І це не про «мудрий народ», якого хтось «одурив». Ні, це про людей, які живуть на цій території, але не можуть опанувати навіть рідну мову, бо «немає різниці», а музика, бачте, «поза політикою».
Саме тому ворожа пропаганда так легко отруює наші мізки.
На тимчасово окупованих територіях Запорізької області ворог відправляє за «порєбрік» перші 100 підлітків віком від 14 до 17 років на так звані військово-патріотичні збори. План — 3400 юнаків і дівчат. Пошукайте в соцмережах, гортайте форуми — ви не знайдете жодного відео, де матері кидаються на машини, ховають своїх дітей у підвалах від «людоловов» чи відбивають їх у, хто там тих дітей збирає? Чому? Бо вони все прекрасно розуміють...
Тепер подивіться, що коїться в наших соцмережах під постами про влучання «шахедів» у ТЦК. «Боти!» — скажете ви. І частково це правда. Але погляньте, хто лайкає коментарі тих ботів. Звичайні люди. Ваші сусіди, знайомі, можливо, навіть друзі. І це не боти — це наш нарід. Наш нарід, якій дозволяє собі ігнорувати реальність, уникаючи мобілізації, шукаючи «бронювання», щоб не потрапити до ЗСУ.
Нарід, який пише сльозливі пости про «бусіки без води», і мілʼярд репостів посту колишнього медіка. Ті хто готовий робити репостіки, готовий вестись на любий емоціонально чипляючий пост, бо в котика день народження, але його ніхто не привітав, але не готов брати відповідальність за себе і свою країну.
.
Поки більша частина країни розважається, фестивалить і п’яно горланить на стадіонних концертах «Я не здамся без бою» - доти війна триватиме вічно. Щоб думати, як припиняти війну, вона має стати нестерпною для абсолютно всіх.
Повнота життя під час війни робить її вічною.
●
Можна цілими батальйонами помирати за високі ідеї. Можна демонструвати вершини людяності та самоорганізації. Але все це до одного місця – якщо на вибори піде уставшеє от войни бидло.
Ми вміємо бути героями – але не вміємо бути виборцями.
І тому героїзм – виснажливий і безрезультатний.
Крім виснаження нації, він ні до чого не призводить. Бо скільки б життів не вмурували в піраміду клептократії, це все буде марно – якщо в кабінці для голосування елехторат добровільно віддасть країну тим, хто на чужому героїзмі звів свої довічні хороми.
Отак послухаєш: народ у нас працьовитий, земля в нас найродючіша на планеті, віра в Бога сама-сама, нашій моралі взагалі хай вся Європа повчиться, кожен другий незламний, кожен третій непереможний.
От тільки: чого ж ми живемо в такому лайні безпросвітному?
Чого ж ми такі нещасливі, тотально нещасливі під цим пекучим сонцем?
Бо не важливо, ким ми себе вважаємо.
Не важливо, ким ми хочемо здаватися.
Важливо – ким ми погодилися бути у своїй власній державі.
Дивлячись на ту кашу, яка в головах наших людей, змушений сказати: люди-люди, у нас ніколи не буде добре.
А тим часом знову злапали міноборонних діячів на розкраданнях.
І знову показали флоридські маєтки родичів нашого міністра оборони з басейнами та картинними галереями. Ніби ніхто й не знав...
Але ж ця влада добровільно вибрана на демократичних виборах в кабінці для голосування у 2019-році. Влада, якій Україна не потрбна.
.
ТК Залізний нардеп
Віталій Шабунін
Антон Шевельов
Остап Дроздов
