Два-три роки тому мене повикидали з усіх ефірів за артикулювання двох вкрай непопулярних тез.
Перша - що з москалями треба вести переговори й чим раніше почнемо (коли наші позиції сильні), тим ліпше. Сьогодні це загальне місце й викликає сумнів хіба що вже зовсім у одноклітинних.
Друга теза була взагалі «кримінальною» - вибори потрібно провести вчасно. Не важливо, які. Бо будь-які змінять ситуацію в країні на ліпше. Якщо президентські, то Зеленський програє Залужному. Якщо парламентські, то гарантовано втратить більшість - і це вже чималий прогрес.
Але ж богоспасаємий наш нарід вирішив зацементувати владу на всі роки війни (котра невідомо коли закінчиться). А скільки експертів із конституційного права в нас на той період намалювалося, котрі доводили (з умняками на обличчі), що вибори під час війни - це Боже борони! Не засвоїли, на жаль, простої думки, що не суспільство для закону, а закон для суспільства.
Не впевнений, що й сьогодні, коли суспільство таке ереговане з приводу Міндічгейту, знайдеться багато людей, котрі здатні встановити причинно-наслідковий звʼязок між вкраденими мільйонами й незмінною монопольною владою
