Така сама, як провальна і брудна їх робота.
Купа ботів і замовних коментарів, це ж видно. Груба робота, топорна.
Поваги нема до прав громадянина України.
Жодної поваги до домівки-колиски майбутнього Героя, яка зберігає його сліди, його речі, його присутність. Вони все це лапали своїми брудними лапами. Чи може бути більш брутальною неповага до Героя України?
У мене і так небагато лишилося острівців того минулого життя, у якому ми були разом і робили багато цікавого, зростали, мріяли. Це була моя капсула часу.
Мені страшно було повертатись додому без сина. Осиротіла хата і моє життя.
І лише присутність інших людей у мене вдома мене врятувала б. Тому чимало моїх друзів жили там. Лікарі, яким було ближче до роботи, друзі друзів, які відновлювали житло після обстрілів. Хто лиш там не був з початку війни! І всі дуже бережно ставились до цієї домівки, не порушуючи її духу. Колись саме там збиралася група курсантів, яким належало прийняти бій в небі з перших хвилин війни. Ті самі вісім Героїв України, усі аси-орденоносці. Ця квартира має особливу пам'ять і є джерелом натхнення і теплих згадок.
Щодо суті справи. Я попросила Віталія пожити у мене, бо домівки у Харкові часто потерпають від вибухів , і добре, коли є люди, які помітять аварійну ситуацію. Що він там робив? Він там просто спав після служби і рано-вранці знову йшов на службу. Я не уявляю, які предмети могли свідчити про злочинну діяльність Віталія саме у мене вдома, щоб аж зацікавити слідчих. На момент обшуку Віталія точно не було в моєму домі, він вже був відправлений поза Чугуїв. В домі НІКОГО і НІЧОГО чужого не було.
Нагрубішим порушенням моїх майнових прав було обшукувати мою приватну квартиру без адвоката і будь-якого законного представника. З якимись заготовленими понятими. Можна було ламати двері, підкидати будь-які сторонні предмети, вилучати будь-що. Добре , що ситуацію врятували сусіди. Зрештою абсолютно нічого цікавого не було знайдено. І не могло бути. Обшук проводився в рамках досудового розслідування, без належної санкції. З цим розбираються адвокати.
Так от, неповага до пам'яті Героя Джуса - страшенна. Захисту родині Героя - НУЛЬ. Що вже й казати про звичайні українські родини.
Але як казав Андрій?
Відставить зраду.
Будемо боротися за Україну, якою він її хотів бачити
