Це рентгенограма колоніального діагнозу, який показує, як держава планомірно знищує національну медицину, випалюючи її зсередини за допомогою рабовласницької політики. У нашій реальності чиновник із МОЗ отримує у 2,48 раза більше за лікаря!
Цей перевертень оголює головну філософію української номенклатурної системи: той, хто сидить у теплому кабінеті, перекладає папірці, пише грантові звіти та вигадує чергові бюрократичні обмеження, є для держави набагато ціннішим, ніж той, хто безпосередньо створює цінність і рятує людське життя. Це не помилка управління. Це свідома політика витіснення професіоналів та заохочення паразитичного апарату.
Політика держави щодо медичної галузі під час війни чітко демонструє розподіл на касти. Поки тисячі лікарів виснажені цілодобовими чергуваннями, перевантажені пацієнтами, стикаються з архаїчним фінансуванням і водночас живуть під постійним мечем мобілізаційного тиску, армія тилових чиновників, «експертів», радників і членів численних наглядових рад спокійно сидить під надійною бронею.
Для системи лікар не є людиною чи цінним активом. Лікар у їхній матриці — це такий самий «витратний ресурс», як і солдати на передку чи працівники у тилу. Їм не вигідно мати сильну, фінансово незалежну національну медицину, адже самодостатній лікар — це вільна людина, яка ставить незручні запитання про корупцію в закупівлях, провальну реформу лікарень і розкрадання бюджетів Національної служби здоров'я.
Саме тому створюються умови, за яких медикам дешевше й легше виїхати за кордон (де їхню працю оцінять гідно, як у тій же Чехії чи Польщі), ніж виживати в рідній країні на мізерні ставки, стикаючись із пресингом адміністративного хаосу.
Фінансування бюрократії замість пацієнтів: роздування штатів міністерств і агентств, які споживають левову частку медичних бюджетів на власні премії, закордонні відрядження та утримання роздутих апаратів.
Держава, яка платить чиновнику в рази більше, ніж лікареві, не має майбутнього. Вона приречена бути не суверенною республікою, а сірою сировинною колонією з виснаженим населенням, яким керує каста недоторканних дармоїдів у київських кабінетах.
