Вираз «політична тварина» (zoon politikon) походить ще від Арістотеля і означає людину з феноменальними інстинктами виживання, яка живе політикою та вміє маневрувати в безнадійних ситуаціях. Це характеристика людини з високим політичним чуттям, прагненням до влади та вмінням маневрувати в боротьбі за вплив.
Результати виборів зафіксували відсутність перемоги в жодної зі сторін, можливо, окрім рекордного результату арабських партій. Але чинний прем’єр Нетаньягу підходить до складного етапу формування політичного балансу в парламенті в кращій позиції, ніж ключовий його опонент Айзенкот.
Спочатку про результати
Сукупно партія Нетаньягу та партії, прихильні до союзу з ним, взяли 53 мандати. Партія ж Айзенкота та його потенційні союзники — 48 мандатів. Ні першим, ні другим не вистачає мандатів для більшості, яка починається з 61. Арабські ж партії отримали рекордні 19 мандатів.
І від цього грає чотири сценарії:
Перший — це коаліція з арабськими партіями.
У Нетаньягу ця можливість практично відсутня. Для Айзенкота можлива, але політично небезпечна. Тим паче, що перед виборами сам Айзенкот заперечував цю можливість.
Другий — уряд меншості, але все одно треба, щоб ситуативно арабські партії підтримали уряд.
І чи буде такий уряд функціональним? Це можливий сценарій, оскільки не включає для Айзенкота створення коаліції з арабськими партіями. Але питання «чого хочуть арабські партії» і що вже робить Нетаньягу, щоб заблокувати цей сценарій?
Третій — широка коаліція.
Малоймовірно, бо це поховає велику кількість середніх та дрібних партій, які є союзниками Айзенкота та противниками Нетаньягу.
Четвертий — перевибори, якщо тричі провалиться спроба сформувати уряд.
Причому президент Герцог не зобов’язаний надавати мандат на формування уряду партії, що набрала найбільше голосів. Президент надає тому депутату Кнесету доручення сформувати уряд, хто, на його думку, може сформувати більшість.
Розуміючи все це, Нетаньягу обрав шлях перевиборів і створює під це умови. І дуже цікаво подивитись на його дії: як саме він це робить і чому.
Почнемо з того, що хтось ці вибори називає поразкою прем’єра, бо він не може сформувати уряд.
Хтось — нічиєю, бо жоден блок не досяг більшості.
Хтось — перемогою арабських партій, які фактично мають «золоту акцію».
Але є одна деталь, яка грає на руку Нетаньягу: він виграв час. Для чого? Це в кінці. А зараз про дії, які він вчинив.
➤ Урок перший — змусь противника виправдовуватись.
Ще до оголошення результатів, Нетаньягу присвятив практично всі свої виступи тому, що Айзенкот заради влади зрадить Ізраїль, об’єднавшись з арабськими партіями, які святкують свій результат. Так, Нетаньягу змушує Айзенкота або виправдовуватись, або заперечувати. Особливо, коли до виборів Айзенкот заявляв, що не включатиме арабські партії до коаліції (але це не заперечує зовнішньої підтримки/уряду меншості). Тож Нетаньягу б’є по опоненту та мобілізовує свій електорат.
➤ Урок другий — розумій слабкість опонента.
Нетаньягу усвідомлює, що постійна мобілізація проти нього, особливо голосів з-за кордону може не бути такою високою на повторних виборах (рекордна явка, як зараз). Натомість місцеве ядро електорату його партії в силу культурно-політичних особливостей завжди прийде. Тому чим більше разів підкидувати кубики, тим більша ймовірність, що явки стане менше. А це потрібно Нетаньягу.
➤ Урок третій — «цукор» під будинком, або грай на найсильнішій емоції/стані — страху та невизначеності.
Нетаньягу важливо виграти час саме до американських виборів, бо там для нього є надія, що Білий дім відновить бомбардування Ірану. Власне, про це повідомляє WSJ, зазначаючи, що США попередили близькосхідних союзників, що після виборів готуються відновити удари по Ірану. І саме це треба Нетаньягу для пропаганди «ризику» і позиціювання себе як рятівника на противагу всім іншим. Особливо через викривлення про «арабського Айзенкота».
Нетаньягу як «політична тварина» розставляє акценти так, щоб були перевибори, які потім накладуться на потенційні удари США по Ірану і, як наслідок, на взаємні удари Ізраїлю та Ірану. Інстинкт «політичної тварини» — грати на тому, що працює.
А перевибори під час активних обстрілів грають на руку Нетаньягу.
Але є одне «але».
Прем’єр Ізраїлю як ніколи від них залежить, бо у разі фіаско республіканців і в Сенаті — Конгрес отримає інструмент фінансового примусу Білого дому.
Тільки за оцінками Пентагона війна обійшлася у $47 млрд (ймовірно, значно більше). Зараз почався новий бюджетний рік у США і без Конгресу витягти кошти у Пентагона з інших статей — просто нізвідки. А це ставить під загрозу саму можливість США відновити удари по Ірану, які потрібні ізраїльському прем’єру.
Тож значною мірою й доля Нетаньягу залежить від виборів 3 листопада у США, і можливість виграти час, щоб дочекатися їхніх результатів, — це головний результат нещодавніх виборів в Ізраїлі для нього.
Питання тільки в тому, чи принесе це очікування бажане. Але навіть без успішних виборів у США сценарій з перевиборами в Ізраїлі більше грає на чинного прем’єра і він цим користується.
ТГ Resurgam
