"Що ж містить закон Грема-Блюменталя й які можливості він відкриває (або ні) для майбутнього мирного врегулювання?" - Карл Волох

1. Прямі заборони та санкції проти російських обʼєктів (фізичних та юридичних), які вводяться автоматично протягом 30 днів. Тут все зрозуміло, винятків не передбачено й дискреції виконавчої влади також.

Ця частина закону задовольнить навіть тих українців, котрі розглядають санкції як спосіб покарати агресора, а не досягнути певного політичного результату.

У ній є лише одна серйозна проблема - більшість таких санкцій уже введена й суттєво на московитській касі нововведення не позначаться.

2. Високі ставки мит на російський експорт у США. Розділ ефектний (до 500%), але практичне значення не високе: експорт цей мізерний і вже під санкціями.

Звичайно, політичний ефект від обох цих пунктів вплине на швидкість банківських операцій і, ймовірно, посилить тиск контрагентів на російські компанії в частині знижок «за ризик», але це явище тимчасове.

3. Найперспективніше оновлення - санкції проти покупців російських енергоресурсів. Тут, щоправда, у Трампа зберігається дискреція (мита обовʼязкові, але розбіг від 1 до 100 відсотків визначає президент), та ще й правом Білого дому на винятки. Додатково ситуація ускладнюється тим, що головними обʼєктами цих санкцій мають стати Китай (а в нього є цілком ефективні відповіді на тиск США), Індія (мегаважлива в протистоянні з Китаєм) і Туреччина - союзник США в мусульманському світі й одна з головних армій НАТО.

Саме тому я розглядаю новий закон у першу чергу як додатковий важіль тиску в перемовинах із Путіним і спосіб залучення згаданих трьох держав (у першу чергу, Китаю) до активнішої участі в мирному врегулюванні.

Просто для розуміння: якщо війна триватиме, Трампові буде дуже складно не застосовувати високі мита проти Китаю-Індії-Туреччини, бо це завжди буде предметом критики з боку Конгресу, особливо, якщо він у листопаді втратить більшість у якійсь із палат.

Іншими словами, інтерес закінчити війну в Україні у нього є. Він розглядає опцію досягти тут результату наразі як більш вірогідну, ніж у Ірані. Тому, знову почав приділяти цьому час і зусилля.

Жодних гарантій ніхто не дає, але й відкидати цю можливість не варто