А якщо слуги, то чиї? (В.С.)
Питання, яке дедалі частіше звучить не як риторичне, а як клінічний діагноз держави.
Здається, на Банковій уже не розрізняють, де закінчується «народ», а починається «угода з ворогом».
Колишня молодіжка Партії регіонів просто переклеїла табличку — тепер це «Слуга народу». Але, як казали ще в старій хаті, — хоч вовка назви ягням, а шерстю ікла не сховаєш.
Третій (!) депутат «слуг» звинувачений у державній зраді. Це вже не випадковість, а кадрова політика Зеленського, втілена у життя.
Дубинський, Ковальов, Шевченко — не той, що на 100 гривнях, а той, що на Porsche. Той що купує міндобрива, але готує зраду. За 14,5 мільйона гривень. Народний депутат, який замість зерна вирощує схеми. ДБР офіційно назвало цей шедевр «трилогією зради».
Історія має іронію: колись Зеленський кричав про «поганих кадрів Порошенка». І ось — має своїх «нових».
Від «нових облич» лишились лише старі схеми.
В БПП не було жодного зрадника. У «Слуги народу» — уже три. І ще кілька в режимі «бродіння».
Бужанський навоює з українською мовою на зраду,
Дмитрук навоював з совістю у Дугіна.
А Банкова традиційно мовчить — поки не доведеться виправдовуватись, що «це не наш».
Шевченко ж, як типовий «народний патріот», через білоруські зв’язки провернув оборудку, в результаті якої замість добрив українці отримали чергову порцію «зеленого перегною».
Замість реформ — Porsche, BMW і Mercedes. Народний транспорт для тих, хто живе на мінімалку. І все це оформлено на підставних осіб — щоб совість не муляла під час звітів у «Слузі».
Скільки ще «слуг» мають стати «зрадниками», щоб хтось на Банковій зрозумів — ця партія перетворилась на рецидив Партії регіонів у зеленому кольорі?
Три — це не випадок, це система. І коли в системі кожен третій — зрадник, то чи не логічно питати, хто тоді перший?
Колись «регіонали» везли країну до Москви. Тепер «слуги» просто натискають ту ж педаль, тільки в машині з новими номерами.
Netflix би не зняв краще:
Перший сезон — «Слуги народу».
Другий — «Зрадники на добривах».
А фінал відомий: спочатку депутат присягає на вірність народу, потім «допомагає бізнесу», потім говорить на московських каналах про «зовнішнє управління Україною».
І кожного разу Банкова робить круглі очі: «Ми не знали».
Але ж знали. Бо «регіональне ДНК» не лікується виборами — тільки люстрацією, якої не було.
Сьогодні «Слуга народу» — це вже не назва партії, а графа у судовому реєстрі.
Там, де мали бути закони — судові справи.
Там, де обіцяли прозорість — чорні схеми.
Там, де мали служити народу — служать лише собі.
Україна чекає лідерів, а отримує брокерів безчестя. І якщо це — «нова політика», то, може, чесніше буде зняти вивіску і написати по суті:
«Слуги народу — філія партії регіонів. Фінал близько».
