Ай молодець. Вчиться на своїх помилках. Ба більше, він не захотів їхати в Будапешт просто на романтичне побачення з Путіним, щоб дослухати лекцію по історії. Зростає людина.
Путін так само швидко зрозумів, що Трамп зрозумів. І тому пауза в обстрілах Києва і намагання вимкнути світло закінчилась досить швидко.
Як мають швидко випаровуватись іллюзії щодо швидкого завершення війни. Дуже шкідливі іллюзії, в яких, здається, живе український політикум, від влади, до опозиції.
Не можна очікувати швидкого завершення війни.
Це просто шкідливо
Для звичайних людей це може призвести для розчарування, що веде до психологічних проблем. Як справді буває з невиправданими очікуваннями.
І тим більше це шкідливо для країни, коли в полоні таких думок живуть можновладці. Бо вони приймають рішення, виходячи із таких думок. І ці рішення виявляються помилковими. Як для них особисто, так і для країни. Але головне, що для країни.
Про що мова? У нас йде війна на виснаження. Де з одного боку український людський капітал, а з іншого – російська економіка. І люди для України є ключом до того, щоб у цій війні не програти. Бо ми маневруємо на географії, обмінюючи квадратні метри території на души тіла росіян і міліарди доларів з їх запасів. А путін маневрує, кидаючи м’ясо і готовий обмінювати своїх рабів на українців навіть по дуже невигідному курсу. Сподіваючись, що українські солдати закінчяться раніше, ніж його м ясо і гроші. І ця стратегія Путіна зрозуміла. І їй треба протидіяти. Треба приймати рішення, які ускладнюють реалізацію його планів.
Але часто приймаються прямо протилежні речі.
І одна справа, коли люди, що приймають рішення, думають, що війна може йти роками. І виходять із цієї логіки. А інша – коли чекають швидкого завершення. Якщо ви думаєте, що вибори за три місяці, вам важливо, щоб вас любили. А якщо ви думаєте, що війна може бути ще три роки – для вас головне, щоб країна вижила. І логіка виживання часто змушує приймати непопулярні рішення. Бо альтернатива занадто неприємна. А логіка виборів говорить про популярні рішення.
Логіка виборів каже, що після картонкового майдану треба повернути любов молоді. І тоді раптом з’являється рішення про дозвіл на виїзд з країни тих, кому 18-22. В результаті, з країни поїхало дуже багато молодих людей. Скільки – сказати важко. Але мова точно йде про більше ніж 50-тисяч чоловіків. Не кажучи вже про те, що у кожного з них може бути дівчина. Тоді просто треба множити першу цифру на два. Так, іноді дівчини немає. Іноді дівчина вже за кордоном. Іноді у хлопця є хлопець і вони вже відображені в статистиці польських прикордонників. Але суті це не змінює. Україна одномоментно втратила більше сотні тисяч молодих людей.
І так, кажуть, що це треба було зробити, щоб зупинити вивіз батьками хлопців 17 років. Які масово поступали в університети Європи. Ну по-перше краще, щоб українців вчились в європейських університетах, ніж працювали на європейських будівельних майданчиках. А по друге, ефективніше і раціональніше було б поширити заборону на вивоз хлопців з 14 років. Бо в 14 років батьки неготові допустити, щоб дитина жила в іншій країні сама. Да і до потенційної мобілізації ще 9 років, ціла вічність. Тому навряд чи би почали масово вивозити 13-и річних. Так, це було б не популярно. Але корисно для держави під час війни. А натомість прийнято популярне рішення. І тисячі молодих людей поїхало за кордон.
І це трапилось в той момент, коли найбільшим викликом, найбільшою проблемою, для українського бізнесу є брак кадрів. Людей дуже не вистачає. І держава тут може або заважати, або не заважати, або допомогти. І держава з одного боку заважає імпортувати робочу силу, роблячи все, щоб легально найняти іноземці в країні було просто неможливо. А з іншого підриває ринок праці таким рішенням. Багато хто з підприємців це взагалі радикально називає «диверсією». І так, звісно українці не раби. І вільний рух людей під час мирних часів – це основа. Але часи не мирні. І ми наче прийняли той факт, що держава має причини обмежувати виїзд чоловіків. Але чому тоді це стосується тільки тих, кому більше за 22?
Тому держава саме заважає бізнесу. Створює ще більший дефіцит кадрів, який можна замістити тільки міграцією. І робить все, щоб трудові мігранти, що приїжджають і будуть ще приїздити в Україну, працювали нелегально. Не сплачуючи податки. А сама держава тупо нічого не буде знати, хто, звідки і в якій кількості. Створюючи ще проблеми у майбутньому.
І багато військових погодяться з підприємцями, що вживають слово «диверсія». На додачу до проблем в економіці, пам’ятаємо, що у нас йде війна на виснаження. Яка може тривати ще роки. І через популізм ми вже пішли на те, що мобілізація починається з 25 років, а не 21 чи 18. Що дуже важко пояснити іноземцям. А тепер ми ще й самі зменшує мобілізаційний потенціал майбутнього. При тому, що люди – це наш критичний момент. Найслабша точка. Гроші і зброя буде. А от люди в дефіциті.
І коли люди в дефіциті, то на зустрічі з Трампом треба говорити про рекрутинг людей з латинської Америки, а не про томагавки. Тим більше, Трампу це буде цікавіше. Хай за гроші Путіна наймає людей, які його дратують, і відправляє подалі від США, вбивати солдат путіна. Трамп каже, що томагавків у нього мало. Але він так ніколи не скаже про мігрантів, які вже перетнули кордон, або тільки збираються почати рух. Тим більше, Томагавки мало що змінять на полі бою. А сотні тисяч мексиканців, колумбійців, венесуельців могли б. В тому числі могли б показати Путіну, що його стратегія не спрацює. І треба зупинятись. Але якщо ти думаєш категоріями виборів, то ці думки можуть здатися божевільними і не корисними. Ба більше, не популярними. А значить грішними.
В результаті можуть бути прийняті рішення які послаблюють, а не посилюють. Така ціна іллюзій. І може враніжній смог над Києвом допоможе їх побороти.
