Якщо коротко по поточній "геополітичній ситуації" навколо війни, то доведеться нагадати одну стару істину...
Вчитися плавати САМОСТІЙНО - ніколи не пізно, особливо тоді, коли у тебе з під ніг раптово (або НЕраптово) уходить дно...
Механізм тут простий та зрозумілий...
Коли ти потрапляєшь "на глибину", твій мозок, із першим невимушеним "ковтанням води", тут же отримає прямий та недвознайчний сигнал - є реальний шанс захлинутися та загинути, якщо не вигрісти...
Він тут же, в свою чергу, посилає до твоїх рук та ніг відповідний сигнал - ГРІБИ, б...ля, бо потонеш...
Одночасно, мозок самостійно "вимикає" усі твої психологічни "забобони" та блокування, які пов'язані із острахом переміщення по водній поверхні, чітко визначаючи, що у данний момент головним є прагнення вижити, тобто вигрісти...
В кінцевому рахунку, через певний час, а також часті та хаотичні рухи руками та ногами у воді, мозок знаходить відповідний їх такт, темп та напрямок, які й дозволяють всьому тілу адаптуватися до нових "шокових" умов, тобто утриматися на водній поверхні...
Ну власне, свого часу, я сам у дитинстві так навчився плавати, пірнувши з волнолома на ялтінському пляжі на глибину.
Батько, звісно, страхував, знаходячись поруч... але вигрібав и опановував плавання, я виключно самостійно, виявивши відповідне бажання й будучі ще дуже малим шкетом...
Батько назвав це "шоковим способом" навчитися плавати...
До чого це я...?
А до того, що найближчим часом Україні доведеться пройти саме такий "шоковий спосіб" навчитися самостійно "плавати", коли доведеться опинитися "раптово на глибині" (тобто, в цілком реальних умовах переважно "самостійного вигрібання у війні"). Причому, без американських чи європейских "тренерів" та "рятівників"...
