"Велика спокуса" - Богдан Буткевич

У нас прийнято крити матюками нерішучий Захід.

Який дійсно вибішує цими своїми вічними розмірковуваннями над червоними лініями. І тим, що таки майже не дає далекобійної зброї.

Свіжий приклад - жмакання вялої п*сі з німецькими "Таурусами".

Але.

Окрім очевидного небажання Заходу влазити у прямі боєзіткнення є ще один фактор. Який багато хто забуває. Ім'я йому - Китай.

От прямо в ці дні міністр оборони Китаю Лі Шанфу знову відвідує рашку, Іран та КНДР. Як думаєте - чому?

Ну, бо Китай продовжує кріпити коаліцію свого імені. А також явно проводить таку собі інвентаризацію ресурсів і своїх, і своїх васалів.

Так до чого тут Захід? Зверніть увагу, як західні країни постійно, до істерики вимагають, щоб ми їх озброєння не використовували по території міжнародно визнаної рашки. Здавалось би - яка вже різниця? Невже хтось боїться алковисерів медведева?

А я майже впевнений, що Китай, в руслі своєї стратегії ослаблення і рашки, і Заходу, поставив вимогу: якщо західна далекобійна зброя починає бити по території рашки - вони дають щось самій рашці. Наприклад - ще ракет.

І тому західні країни, передовсім, США, так дмухають на холодне. Адже прекрасно розуміють, що у нас буде велика спокуса використати все, що є, по території ворога.

Це вже не кажучи про технічні моменти типу кількості такого озброєння, носіїв тощо.

Ось такі от геополітичні ігри.