Люди, які закликають зараз до виборів, мають розуміти, що вони закликають не просто до виборів. Вони закликають до повернення політичної боротьби.
А це трохи різні речі. Бо політична боротьба - це не просто вибори. Це постійні вибори. Це вибори навіть коли нема виборів.
Люди, які закликають зараз до виборів, презентують вибори як магічну пігулку, яка все одразу змінить. Але повернення виборів означатиме, що вибори повернулися назавжди. Що одні вибори поведуть за собою інші вибори і так далі.
Чому це погано? Тому що в наших умовах зовнішньої загрози і внутрішньої вразливості політична боротьба принесе з собою смертельний виклик: перетворення внутрішнього ворога на головного. Опоненти дуже легко будуть зображуватися ворогами, а про зовнішнього ворога швидко забудуть. І це буде початок внутрішнього розкладання
З іншого боку, і без виборів ми не можемо довго жити як суспільство. Бо в демократії сувереном є народ. І він має висловлювати свою волю. І негативна енергія невисловленої волі накопичується. І в певний момент суперечності всередині суспільства досягнуть такого градусу, що політична боротьба почнеться і без виборів. І це буде момент напруги, коли буде ризик війни всіх проти всіх. Тоді вибори будуть шансом це протистояння якось структурувати.
Ми ще не в цій точці. Сподіваюся, ми в ній і не опинимося.
Але попри те, що у нас сьогодні немає процедурної демократії, у нас є те, що Токвіль називав демократією як суспільним станом. Тобто тією першопричиною, з якої все починається. Присутність активного суспільства
Чи замінить це відсутність виборів, я не знаю. Але іншого шляху я поки не бачу
