Як Китай продовжує підтримувати військову машину Кремля

Незважаючи на офіційну заяву про нейтралітет, насправді Китай є ключовим інструментом воєнних дій росії проти України. Завдяки масштабному експорту критично важливих матеріалів подвійного призначення Пекін підтримує військову промисловість Москви. Ця політика відображає ширші геополітичні амбіції Китаю щодо протидії Заходу без прямої конфронтації.

Офіційні заяви Пекіна підкреслюють відданість миру та відмову від постачання летальної зброї жодній із сторін. Однак реальні факти говорять про інше. Експортна документація, звіти західної розвідки та експертний аналіз вказують на те, що Китай відіграє значну роль у підтримці російського військового виробництва за допомогою постачання критично важливих компонентів.

Останніми роками Китай посилено активізує науково-технічне партнерство з росією. У червні 2025 делегація висококваліфікованих китайських фахівців компанії Luzhou North Chemical Industries Co. Ltd., яка здійснює повний цикл розробки, виробництва, випробувань та адаптації вибухових речовин, відвідала пороховий завод у Пермі. Цей завод одна із найважливіших ланок російського оборонно-промислового комплексу, виробляючи пороху для російської армії. Метою візиту було озвучено розширення технологічного співробітництва у виробництві сферичних композиційних енергетичних матеріалів, зокрема сферичного бездимного пороху як одного з ключових компонентів у виробництві боєприпасів.

До складу китайської делегації увійшли п’ять провідних інженерів Luzhou North Chemical Industries Co., Ltd.: Дай Цзюшуан, Го Сяобін, Ці Ченьюн, Чень Шімінь та Сюй Хай. Російська сторона виявила значний інтерес до практичного досвіду деяких членів делегації. Офіційно результати візиту були озвучені як «кроки зі зміцнення науково-технологічного партнерства», «стандартизація технічних підходів», «формування взаємної наукової компетенції та спільне реагування на нові виклики», але насправді Москва намагається використати науковий та промисловий потенціал Пекіна для розвитку можливостей російського оборонно-промислового комплексу. Головною метою візиту був спільний із Китаєм пошук можливих шляхів збільшення виробництва пороху та вибухових речовин на Пермському пороховому заводі.

На сьогоднішній день Китай є світовим лідером з обсягу виробництва нітроцелюлози, вибухонебезпечної речовини, що є одним із головних компонентів при виробництві бездимного пороху. Останні митні дані свідчать про масштабне зростання китайського експорту нітроцелюлози до росії. До початку війни росії в Україні китайський експорт нітроцелюлози до рф був незначним, але після повномасштабного вторгнення ситуація кардинально змінилася. Після того ЄС заборонив експорт нітроцелюлози до росії у квітні 2022 року, Китай експортував близько 700 тон речовини протягом року. 2023 року експорт збільшився більш ніж удвічі, досягнувши 1300 тон, забезпечивши близько 1/3 імпорту нітроцелюлози росією. Цього обсягу достатньо для виробництва понад 200 тисяч 152 мм артилерійських снарядів. А на початку 2024 року Китай поставив додатково ще 110 тон сировини, необхідної для пороху.

Цей сплеск експорту стався саме на тлі посилення західними країнами обмежень на постачання сировини для російської оборонної промисловості. Терміни та обсяги постачання вказують на те, що Китай навмисно заповнює дефіцит постачань, що утворився внаслідок західних санкцій. Незважаючи на публічні заяви про «дотримання правил СОТ» та «контроль за подвійним призначенням», реальний експорт продовжується. Обсяги вказують на зростаючу залежність росії від імпорту цього компонента, і за прогнозами Китай має потенціал навіть перевершити Туреччину як ключового постачальника нітроцелюлози.

Щоправда, є один нюанс, про який намагаються не говорити вголос. На думку експертів, якість китайської нітроцелюлози досить сумнівна, насамперед через нестабільність через неналежний процес нітрації. Це спричиняє підвищені ризики аварій, включаючи пожежі та вибухи на заводах з виробництва боєприпасів. Наприклад, у березні 2025 року на Пермському пороховому заводі в росії стався великий вибух, пов’язаний або з порушеннями техніки безпеки, або з використанням неякісної сировини, можливо, китайського виробництва. Російська влада спочатку заперечувала факт інциденту, що ще більше посилило побоювання щодо промислової безпеки, пов’язаної з китайським експортом.

Китайські офіційні особи продовжують стверджувати, що не постачають летальну зброю жодній із сторін. У квітні 2025 року офіційний представник МЗС Китаю Лінь Цзянь знову заявив, що Китай «ніколи не постачав летальну зброю сторонам, залученим до української кризи», і підкреслив відданість Пекіна мирному врегулюванню. Але під час зустрічі 2 липня цього року міністр закордонних справ Китаю Ван І заявив голові європейської дипломатії Кайє Каллас, що Пекін не хоче поразки Росії у війні в Україні, оскільки в такому разі США могли б переключити свою увагу на протидію КНР, що цілком суперечить публічним заявам КНР про нейтралітет у цій війні. Однак міністр заперечував, що Пекін надає фінансову чи військову підтримку Росії, натякнувши, що РФ уже перемогла б у війні, якби це було так. Представник МЗС КНР Мао Нін не підтвердила і не спростувала інформацію про те, що Ван І зробив подібні заяви. Вона лише повторила, що “Китай не є стороною в українському конфлікті”, і що Пекін виступає за дипломатичне рішення.

Усередині Китаю політична підтримка допомоги росії у війні в Україні походить здебільшого від трьох взаємопов’язаних сил, а не від будь-якої однієї «партійної фракції», яка відкрито виступає за війну. Перші це так звані «яструби НВАК» – вищі офіцери Народно-визвольної армії Китаю, особливо в Генеральному штабі та деяких аналітичних центрах, пов’язаних з армією. Вони розглядають росію як найважливішого партнера на противагу Сполученим Штатам та НАТО. На їх думку, ослаблена, але все ще потужна росія, стратегічно корисна, тому що вона відвертає увагу та ресурси Заходу від Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Вони вважають, що не можна допустити краху чи поразки росії, оскільки її ослаблення призведе до ще більшої глобальної ізоляції Китаю, а залежна та ослаблена рф стане ще більш залежною від Китаю економічно та політично, що відповідає довгостроковій євразійській стратегії Пекіна. Непряма участь через постачання компонентів дозволяє Китаю вивчити західну санкційну тактику, що є критично важливим для майбутнього планування щодо сценаріїв, пов’язаних з Тайванем або Південнокитайським морем.

Друга група прихильників підтримки РФ — це «ліві націоналісти» та неомаоїсти – інтелектуали, партійні діячі, блогери, які пропагують радикальний націоналізм у маоїстському стилі. Також націоналістичні аналітичні центри, такі як Китайські інститути сучасних міжнародних відносин (CICIR). Вони не мають прямої політичної владою, але формують громадську та елітну думку. Ідеологічно вони розглядають війну як частину ширшої антиімперіалістичної боротьби проти світового порядку, очолюваного США. Вони також розглядають підтримку росії як «помсту» за приниження Китаю з боку Заходу. На їх думку, війна послаблює глобальне панування США, що сприяє зростанню Китаю. Ця група використовує наратив «Китай та росія разом протистоять американському імперіалізму» для розпалювання націоналізму в країні та відволікання уваги від внутрішніх економічних проблем.

Ну і третьою групою прихильників є керівники та чиновники, пов’язані з оборонною промисловістю Китаю, включно із виробниками зброї та компаніями, які займаються технологіями подвійного призначення. росія нині економічно залежить від Китаю щодо експорту енергоносіїв, імпорту технологій і критично важливого промислового співробітництва. Постачання товарів подвійного призначення, таких як нітроцелюлоза та електроніка, приносять величезні доходи, особливо коли західні конкуренти йдуть з російських ринків. У свою чергу, вони отримують прибуток від дешевого придбання російських ресурсів (нафти, газу, корисних копалин) за зниженими цінами. Зміцнення зв’язків із росією також відкриває можливості для укладання привілейованих контрактів, отримання концесій на видобуток корисних копалин та співробітництва в Арктиці. Також необхідно наголосити, що співпраця з російським ВПК дозволяє китайським оборонним компаніям отримати практичний досвід, удосконалити логістику та підготуватися до потенційних майбутніх військових мобілізацій.

Підсумовуючи, можна з упевненістю сказати, що Китай робить ставку на стратегічну невизначеність. Поставляючи критично важливі матеріали для виробництва озброєння, але уникаючи прямих поставок зброї, Пекін намагається балансувати між підтримкою росії та уникненням всеосяжної реакції у відповідь Заходу. Однак цей баланс стає дедалі тендітнішим. Сам голова КПК Сі Цзіньпін проводить політику стратегічної двозначності, яка офіційно виглядає як нейтральна, але фактично підтримує військову машину Кремля. Він не дає росії повної підтримки, оскільки все ще хоче запобігти вторинним санкціям з боку США та Європи. Тому активна підтримка здійснюється потай, координуючись за допомогою експорту товарів подвійного призначення, передачі технологій та дипломатичного прикриття.