Демократичні країни із середнім рівнем розвитку зараз перебудовують свої розвідувальні служби під ворожий світ. Найбільш помітні країни – ті, що десятиліттями нехтували шпигунством, покладаючись натомість на пацифізм, нейтралітет, дистанційність або на “дядька Сема”, пише The Economist.
Японія будує шпигунський апарат практично з нуля. Швеція створює нову цивільну агенцію зовнішньої розвідки. Канада також обговорює питання створення такого агентства. Німеччина сподівається розширити повноваження спецслужб. Нідерланди мають намір наділити шпигунів більшими повноваженнями.
Насамперед, шпигуни дедалі тісніше співпрацюють із іноземними союзниками. “Співпраця між європейськими розвідувальними службами досягла безпрецедентного рівня”, – говорить Ніколас Лернер, голова французької Служби зовнішньої розвідки (DGSE).
Однією з цілей реформи є протидія шпигунству з боку авторитарних противників. Інша — стримування ескалації агресії у «сірій зоні» з боку росії.
Країни також потребують завчасного попередження про можливу війну з огляду на побоювання, що росія може виступити проти НАТО, або що Китай може вторгнутися на Тайвань. А якщо війна все ж таки вибухне, країнам буде потрібна більш досконала воєнна розвідка.
В основі всього лежить зневага президента Трампа до союзників. Його призупинення розвідувальної діяльності щодо України минулого року, хоч і ненадовго, викликало тривогу. За словами колишнього співробітника американської розвідки, принаймні один із союзників розробляє плани на випадок, якщо США припинять обмін розвідувальною інформацією.
Справді, деякі побоюються, що сама Америка може становити пряму загрозу, враховуючи торгову війну Трампа та його роздуми про анексію Канади, Ісландії та (донедавна) Гренландії.
Американська розвідка, як і раніше, має життєво важливе значення для союзників, особливо щодо попередження про терористичні змови. Якщо співробітництво припиниться, каже Девід Джої, колишній американський розвідник, “Америка програє, але європейці втратять більше”.
Європейські країни по-різному сприймають російську загрозу і ризик контррозвідки обмежує обмін секретною інформацією. Проте керівники спецслужб кажуть, що «основні групи» європейських відомств тепер працюють спільно над проникненням у такі важкодоступні країни, як росія та Китай, обмінюючись оцінками та координуючи операції.
Шпигунство залишається недосконалим мистецтвом з довгою історією помилок. Сильні розвідувальні агентства можуть допускати жахливі прорахунки. Але, зіткнувшись з ворожою росією, Північною Кореєю, що володіє ядерною зброєю, і Китаєм, що швидко озброюється, середні держави нарешті нарощують власний потенціал для оцінки того, які загрози є реальними.
