Через 49 років, тим більше через 99, путіна не буде - проте буде ціле болото путіних, вихованих на ненависті до українців. Вони всі свої негаразди пояснюють нашим існуванням. Одні з них будуть втомлені після війни, а отже агресивні та з відчуттям вседозволеності. Інші витратять свої мільйони "гробових", і з купою недогодованих дітей будуть нити на життя. Ті, які звикли терпіти- терпілами увійдуть в часи совка, в найгіршому його прояві. А окуповані території України відбудовані в цілому не будуть - бо не буде грошей.
Це за умови, що Європа не відкриє свої ринки для російської нафти, а Китай не припинить доїти цю корову. І тут питання - за який кошт видобуватиме ту нафту росія, і чи матиме вона заробітки для утримування напівголодної агресивної маси терпіл? Бо якщо не матиме - то робитиме те, що вона вміє найкраще - тероризуватиме цивілізований світ.
Хотіла би порівняти наші землі з розділеною колись Німеччиною, коли німці з-під московського контролю хотіли воз'єднання з успішнішою частиною. Але наразі на нашому Донбасі вже живуть буряти та інші "витвори мистецтва ", які просто як пилососи користуються нашими землями. З нами у них нічого спільного, і тому нам складніше.
Якраз на часі приділити увагу створенню неймовірно якісної дипломатичної школи, так само, як і найсильнішої армії в Європі. І те, й інше повинно рвати на ганчірки все, що заважає нам відновити свою цілісність - такі собі яструби.
Наприклад, Ізраїль планує взяти під військовий контроль ВСЮ Газу. В Газі в школах діти вчаться ненавидіти ізраїльтян. В Газі й надалі ритимуть тунелі, замість розбудови економіки - отже, це назавжди буде раковою пухлиною, якщо її не викорінити рішучими методами. Росіяни так само не вміють жити з іншою місією, аніж урвати собі чуже - тут мало відмінностей.
Росія має всі шанси ставати все слабшою - я не знаю, хто може бути зацікавлений у її економічному відновленні, а отже військовій міці. Навіть Китай не мав би бути зацікавлений. Поки воно тоне та дає комусь вичавити ресурси- росією будуть користуватися. Дати їй можливість піднятися хоч раз з колін - нащо? Кому це треба, окрім так званих опозиціонерів?
Може, фантазії- але інколи реальність доводить, що все можливе. Спочатку ти будуєш армію. До того ж економіку, привабливу, як українські смаколики. І маєш дипломатів, які заради державних інтересів дістануть луну з неба. Або в іншій послідовності. А потім ти, суттєво менший за свого ворога, просто вирішуєш його долю. Хоч через 49, хоч через 99 років, але ця робота не має дедлайну. Вона просто має бути виконана, ось і все.
А початися це мусить з кожного з нас.
