"ЖАЛЮГІДНИЙ АНТИКРИЗ" - Анна Оскомина

Зорі прозорі вгорі, вам спиться чи не спиться?

Вила на коментарі Укрзалізниця...

Що ж, давайте розберемо теплу сечу в очі, яку нам сьогодні люб'язно підсунув у фірмовому підскляннику наш любий національний перевізник (посилання на джерело буде в коментарях) — у відповідь на справжній шіт-шторм «вдячних» за непрошену халяву пасажирів.

Іронія «отримали 3000 питань про “3000 кілометрів”» — це не спроба зняти напругу гумором, а зверхня пасивна агресія до аудиторії, щиро обуреної марнотратством.

Фраза «механіка програми опрацьовується» означає одне: програми ще не існує навіть в проекті, зате попіарилися вже на славу.

Аргумент, що це начебто «інструмент згладити сезонність» між «2,6 млн у серпні та 1,9 млн у лютому», не має відношення до ідеї «халявних 3000 км». У всьому світі сезонність вирішують елементарно — знижками або динамічним тарифом.

Відповідь на запитання «за чий рахунок бенкет?» умисно максимально розмита: «паралельно із системною державною підтримкою» і «компенсацією собівартості».

Переклад: це покриє казна — за рахунок наших із вами податків.

Аргумент «додаткові пасажири не збільшують витрати» — просто брехня. Будь-яке навантаження підвищує амортизацію, енерго- та водоспоживання, прибирання, задіяність персоналу тощо.

Спроба «причепити» прифронтові громади і внутрішній туризм виглядає як прикриття безглуздої ідеї соціальним пафосом, адже в початковому анонсі не було жодного слова про допомогу постраждалим від війни людям та місцевому бізнесу.

І, нарешті, головна маніпуляція — «це європейська практика». Насправді європейська практика — це держзамовлення на транспортні послуги, коли уряд чітко прописує, скільки йому потрібно рейсів і платить за конкретний обсяг.

А не «3000 км кожному», що більше нагадує радянський талон на ковбасу, до якої йде в довісок прострочена морська капуста з піском.

У цьому ж̶а̶л̶ю̶г̶і̶д̶н̶о̶м̶у̶ ̶в̶і̶д̶б̶р̶і̶х̶у̶в̶а̶н̶н̶і̶ кризовому комюніке бракує головного:

- хто конкретно отримає право на «безкоштовні 3000 км» і чи справді це будуть люди, яким не по кишені квиток;

- скільки це реально коштуватиме держбюджету;

- як уникнути спекуляцій і перепродажу;

- і чому взагалі це робиться зараз, коли «Укрзалізниця» у збитках, як бродяча псина в реп’яхах?

Нагадаю: у 2018 році «Укрзалізниця» мала невеликий прибуток (близько 200 млн грн). Уже у 2019-му прибуток скоротився більш ніж утричі, а з 2020-го компанія знову пішла в мінус. В минулому році збитки УЗ перевищили 18 мільярдів гривень.

З 2022 року «УЗ» виживає виключно за рахунок державних дотацій і міжнародної допомоги.

То як ви думаєте — чи радо наші західні партнери підпишуться під цим «атракціоном небаченої щедрості»?

Картинку взято у Процишин Богдан