Пуйлу не потрібна перемога, яку нафантазувало його суспільство. Йому потрібне відчуття перемоги для самого себе.
Він хоче отримати задоволення і утвердитися у власній величності.
Сі не потрібна сильна Московія, йому потрібен кмітливий проксі, йому потрібна довга війна, яка знекровить Європу й США.
Бо виснаження — це нова перемога без бойових операцій з проривами і захопленями.
Захід сильний у природньому компромісі.
А вісь зла — ламає саму ідею компромісу за першої ж нагоди.
Вона не визнає модераторів.
Вона не підписує діючих угод.
Вона не дає часу.
Її стратегія — виснажити не тільки бюджети, а сенси.
Бо демократії хочуть послідовності, логічності, передбачуваності та сприйняття суспільством.
А автократії — негайного тріумфу, який встигне побачити диктатор.
І тому вони зробили фатальну помилку автократів:
Почали війну на виснаження, яка забере стільки часу, що вони це не зможуть побачити особисто.
Вони будують не історію, а міфологію — для ефіру, не для майбутнього.
Але час грає не на них.
Режими старіють швидше, ніж армії.
Лояльність гниє швидше, ніж економіка.
Ось у чому ключова різниця:
Демократії оновлюються.
Автократії — перероджуються.
Перша проходить кризи. Друга — вироджується.
І саме в цій різниці — наш шанс.
Але шанс — не подарунок.
Це буде шанс Заходу — лише якщо він залишиться демократією.
Це буде шанс України — лише якщо вона не перейде межу і не стане тим, проти чого бореться.
Бо якщо в боротьбі з цінностями імперій
ти сам приймаєш ці цінності — ти вже програв.
А ознаки цього програшу і паралізують сьогодні і СШАі особливо Україну.
«Хто бореться з чудовиськами, сам може стати чудовиськом.
А якщо ти довго дивишся у прірву — прірва теж дивиться в тебе.»
/Фрідріх Ніцше/
Ну що, схоже ось це воно і є - останнє попередження/пропозиція путіну з боку США, ЄС та України. Час тимчасових пауз у бойових діях минув (та він, відверто кажучи, і не наставав), 9 травня пройшло, Сі поїхав, «поимевши» путіна та рф-економіку... Тому - пора. Не погодившись на це, путін отримає удар від якого йому навряд чи вдасться оговтатися.
«Американські, європейські та українські переговірники розробили «документ про умови» з 22 пропозиціями, включаючи 30-денне припинення вогню, повідомив NBC News один із західних чиновників, додавши, що це відповідає вимозі путіна про те, що США не підтримуватимуть вступ України до НАТО.
«Якщо путін хоче знайти вихід, ось йому вихід», – сказав чиновник про пропозиції. Він додав, що президенту росії їх доведе Віткофф.
Цікаво, що ця новина про «план-22» для телеканалу взагалі не окрема новина. Вона «зашита» у великий текст із простроченим на пару тижнів інформаційним приводом - що Віткофф спілкувався із путіним через кремлівського перекладача, що є порушенням дипломатичних і безпекових правил. Перекладач завжди має бути свій.
Десь тиждень тому Теммі Брюс, речниця Державного департаменту США на брифінгу сказала: «протягом кількох тижнів ми будемо визначатися з відношенням до росії, спираючись на її дії, а не на слова».
Настав і цей момент.
Україна та союзники сформулювали остаточну пропозицію агресору. Тобто, момент, коли путін поставлений перед вибором, вже майже відбувся.
Пропозиція складається із 22 пунктів і вже наступного тижня (якщо не завтра), офіційно буде надана агресору. Неофіційно вона вже доведена до кремля. Не ризикну стверджувати, що нічна заява путіна була відповіддю на цю пропозицію, але й відкидати таку можливість не буду. Якщо так – то він готовий говорити і скористатися можливістю яку йому надають для виходу із війни.
І це відчувають (знають?) його сателіти у ЄС. Буквально годину тому Угорщина відтермінувала переговори з Україною щодо нацменшин. Впевнений, тому що Будапешт хоче подивитися чим закінчиться обговорення теми «русскоговорящих» в Україні.
Путін був би не путіним, якби не спробував перехопити ініціативу і сам виступити ініціатором мирних переговорів. Він відкинув пропозицію перемовин і припинення бойових дій з 12 травня. Але знаючи, що до москви збирається поштар (їм, скоріш за все, буде Віткофф), і що в тому листі що він везе, путін тримає до пізньої ночі ЗМІ і інтригу і все заради того, аби анонсувати пропозицію поновити мирні перемовини 15 травня, у Стамбулі.
Все це символічні ігри в історію. Колись потім, коли війна закінчиться, у російських підручниках історії будуть писати, що ініціатором мирних перемовин і завершення війни став пітун. А в наших, що предметом перемовин були україно-американо-європейські ініціативи.
Тож, який ми зробимо крок у відповідь? Звичайно, варіантів більше, ніж просто погодитися.
Єзуїтська позиція путіна полягає в тому, що б розмити миротворчі зусилля наших європейських партнерів, бо за столом переговорів, натякає російський диктатор, мають бути тільки українська та делегація рф. Ніякого спільного представництва. Тож, ми можемо погодитися, але сформувати не суто український склад делегацій.
Ми можемо виступити з пропозицією іншого місця проведення перемовин. Бо повернення до Стамбулу це непросто бажання росіян повернутися в місто, де ти можеш розраховувати на дружню допомогу спецслужб у справі, наприклад, прослуховування або ведення спостереження за українською делегацією. Це для того, аби потім сказати, що Україна воювала три роки заради того аби опинитися в тому місці, де вона могла припинити війну ще у 2022 році і, можливо, маючі кращі умови (направду - ні). Тобто, це про нівелювання нашої боротьби за незалежність.
Це все символи, але тут і зараз треба приймати рішення. Думаю, ми погодимося на зустріч – де і в якому форматі – важливо, але не це буде визначати результати.
Якщо йти за логікою путіна, то наполягаючи на відновленні стамбульського формату, він може наполягати на відновленні і тої пропозиції яку обговорювали там у 2022 році.
22 пропозиції, які напрацьовувалися Україною, США та нашими партнерами з «Коаліції охочих» – це те, що має стати предметом перемовин. В будь-якому іншому варіанті цінність цих перемовин під питанням.
В кінці кінців це питання гідності.
Бо якщо забути про ці плани і йти за сценарієм рф, то це значить, зокрема, погодитися із муд.а.ком мєдвєдєвим, який 10 травня написав таке: «Макрон, Мерц, Стармер і Туск мали обговорювати мир у Києві. Замість цього вони виголошували погрози на адресу росії… Засуньте ці мирні плани собі в дупу!»
The Times, як завжди, в точку.
«Правда та закон на нашому боці!»
.Олександр Бригинець, Валерій Калниш
