9 липня Велика палата Європейського суду з прав людини одноголосно схвалила рішення проти агресора за міждержавними скаргами України та Нідерландів 8019/16, 43800/14, 28525/20 та 11055/22.
Це рішення описує події російської агресії проти України на Сході з 2014 року та події повномасштабної агресії, у період до 16 вересня 2022 року, коли юрисдикція ЄСПЛ щодо виключеної з Ради Європи росії було припинене.
Рішення стало безпрецедентним не тільки за обсягом матеріалів, але й щодо рівня та широти встановлених Судом порушень прав людини, воно безперечно стане надалі ключовим документом в оцінці наслідків агресії та форм відшкодування її жертвам.
Суд встановив свою юрисдикцію щодо порушень росією прав людини на Сході з 11 травня 2014 року, та визначив порушення росією, до повномасштабного вторгнення, в рамках адміністративної практики, тобто свідомої державної політики, статей 2, 3, 4, 5, 8, 9, 10, 11, 13, 14 Конвенції, статей 1 та 2 Протоколу № 1 до неї.
Це стосується вбивств, викрадань, катувань, порушень приватного життя, свободи слова, релігії та об'єднань, прав на власність та освіту, вчиненими за умов дискримінації за ознакою політичних переконань та національного походження, та за відсутності механізмів захисту прав.
Серед іншого встановлене адміністративну практику позасудових убивств цивільних осіб та українських військовослужбовців, які вибули з бойових дій, необґрунтованого переміщення цивільних осіб та застосування фільтраційних заходів, залякування, переслідування та утисків релігійних груп, окрім УПЦ МП, та крім встановленої практики знищення, розграбування та експропріації майна цивільних осіб та приватних підприємств, акцент Судом зроблене на знищенні та розграбуванні будинків та особистого майна.
Суд встановив адміністративну практику придушення української мови та індоктринації в освіті, переведення до росії та, в багатьох випадках, усиновлення там українських дітей, та вимагає від рф "негайно звільнити або безпечно повернути всіх осіб, які були позбавлені волі на території України під час окупації російськими та контрольованими росією силами в порушення статті 5 Конвенції до 16 вересня 2022 року та які досі перебувають під вартою російської влади".
Також Суд вимагає від рф "негайно співпрацювати у створенні міжнародного та незалежного механізму для забезпечення якомога швидше та з належним урахуванням найкращих інтересів дітей ідентифікації всіх дітей, переведених з України до росії та на територію, контрольовану росією, до 16 вересня 2022 року, відновлення контактів між цими дітьми та їхніми вцілілими членами сімей або законними опікунами, а також безпечного возз'єднання дітей з їхніми сім'ями або законними опікунами".
Суд окремо встановив, що рф відповідає за усі військові напади не тільки російських збройних сил, але й сепаратистів; щодо збиття Боїнгу у 2014 році Суд окремо встановив порушення рф матеріальної та процедурної складових права на життя та факт катування рф родичів загиблих рейсу MH17 через відсутність "розслідування" й пропаганду.
Щодо подій початку повномасштабної агресії Суд встановив порушення статей 3, 8, 11 ст. 2 Протоколу щодо незаконних військових нападів, викрадень та насильницьких зникнень; примусового переміщення цивільного населення та запобіганні його поверненню додому, застосування фільтраційних заходів, руйнуванні будинків та особистого майна, а також розграбуванні особистого майна, та системну дискримінацію загарбниками практично усіх прав людини для українців.
Суд виділив окремо заяву Нідерландів у справі 28525/20 "для цілей подальшого провадження" та відклав розгляд питання справедливої сатисфакції щодо описаних вище порушень.
Нинішня юридична перемога України, попре шалений спротив посіпак агресора, з яким особисто я вимушений мати справу з 2015 року та досі, є фундаментальною. Вона демонструє високу якість та відданість справі команди українських юристів, які працювали у цих справах, насамперед в Мін'юсті.
Рішення у цій міждержавній справі має стати ключовим документом для подальшої роботи українських юристів, як практиків, так й науковців.
Додам, що ця перемога не має затьмарити ще одне цікаве рішення, винесене Судом також 9 липня, у справі проти агресора за скаргами корпорації Гугл (заява 37027/22). Її предметом є кафкіанські "штрафи" накладені російськими судами за видалення Гугл на платформі Ютуб каналу пропагандистського каналу агресора "Царьград" та за відмову Гугл видаляти матеріали, які висвітлювали російську агресію проти України та стан справ у росії.
Там Суд встановив порушення статей 6 та 10 Конвенції й це рішення буде мати неабияку роль у подальшій протидії російській пропаганді щонайменш у країнах Ради Європи
