НАБУ нищать за те, що їх детективи «посміли доторкнутися» до витрат на закупівлю дронів від партнерів Зеленського, Єрмака, Арахамії, Міндіча.
А там десятки і десятки мільярдів.
.
▪️Обшуки як інструмент придушення: що сталося?
21 липня 2025 року — чорна дата для української державності.
Служба безпеки України провела масовану операцію проти Національного антикорупційного бюро:
обшуки у 15 детективів, паралельно — у САП, під виглядом перевірки режиму секретності.
Все без санкцій суду.
Все в стилі пізньої СДПУ(о) і Януковича: «раптом, швидко, одночасно».
➤ Офіційна версія — «кріт з ФСБ в НАБУ», «зрада», «агентура ворога».
➤ Неофіційна — значно ближча до істини:
НАБУ впритул підійшло до теми оборонних закупівель дронів, де засекречені мільярди розподілялись між фірмами, пов’язаними з оточенням Зеленського, Єрмака і Арахамії.
Детективи зібрали достатньо матеріалів для підозр.
І в цей момент — СБУ вдирається до них.
Це не про розвідку.
Це про політичну зачистку.
Цілеспрямовану й узгоджену.
І тут неважливо, була агентура чи ні — реальним «ворогом» виявилися не російські шпигуни, а українські слідчі, які наблизилися до недоторканних.
▪️Дрони як причина: хто ховається за секретними контрактами?
Ринок українських дронів за два роки виріс з нуля до десятків мільярдів гривень.
Але це не ренесанс ОПК — це ренесанс схем.
Основні замовлення отримують структури з роздутими кошторисами, фіктивною потужністю, а іноді — з відсутністю будь-яких результатів.
Це не «Армія дронів».
Це — армія друзів.
▪︎ За даними «Української правди», НАБУ готувало підозру Миколі Міндічу — бізнес-партнеру Зеленського і тіньовому розпоряднику «оборонних» потоків.
Але таку справу ніхто не пробачає.
▪︎ Виробники дронів-дальнобоїв, у які вливаються мільярди — не мають успішної статистики на фронті.
При цьому не фінансується виробництво ракет, засобів РЕБ, аналогів «шахедів».
Це вже не про неефективність — це про системний саботаж пріоритетів війни, коли гроші витрачаються не туди, де потрібно, а туди, де «освоїти» легше.
▪︎ НАБУ, за неофіційними джерелами, відкрили щонайменше п’ять справ, які пов’язують оборонні закупівлі із компаніями, підконтрольними «довіреним особам» — від Арахамії до Татарова.
Справи були на фінальній фазі.
І саме тому — обшуки.
Бо в цій системі корупціонер — недоторканний, а детектив — загроза державності.
▪️СБУ як каральна гвардія Банкової
Служба безпеки України більше не виконує функцію державного арбітра. Вона перетворилась на приватну силову службу правлячого режиму, завдання якої — захист «своїх» від правди.
Ім’я цьому явищу — гібридний авторитаризм.
▪︎ Коли СБУ з’являється в САП у момент відрядження керівництва — це не перевірка, це рейдерство.
▪︎ Коли вона вилучає документи з грифом «таємно» щодо діючих розслідувань — це підрив правосуддя.
▪︎ А коли вона робить це одночасно в кількох містах, — це політична операція з усунення незалежних слідчих.
Насправді, СБУ мала би захищати НАБУ від зовнішнього втручання.
Але тепер — сама це втручання і реалізує.
Бо ворог для Банкової — не агент ФСБ, а правда про корупцію в обороні.
▪️Ерозія інституцій: фінал реформи чи початок диктатури?
Незалежні антикорупційні органи були єдиним результатом післямайданного перезавантаження держави.
НАБУ і САП — інститути з автономією, спроможністю і довірою.
Їх створювали не під одного президента, не під одну політичну моду.
А тепер — Банкова вирішила знести їх до фундаменту.
Після липня 2025 року можна сміливо казати: інституційний баланс в Україні зламано.
Є президент, є силові відомства, є медіа, є потоки.
Але немає нікого, хто може зупинити корупцію на рівні топів.
Всі решта — або під тиском, або на гачку, або під ковдрою страху.
Ми повертаємось у систему, де «незалежність» — це лояльність, а «державність» — це покірність вертикалі.
▪️А що робить Захід?
▪︎ Поки посли G7 «висловлюють стурбованість», Банкова штурмує НАБУ.
▪︎ Поки європейські чиновники роздають ритуальні фрази про «прогрес реформ», СБУ читає оперативні справи, які не мають бачити сторонні.
А Зеленський тим часом просить гроші «на оборонку», маючи на увазі фірми своїх друзів.
➤ Чи розуміють це в Брюсселі?
➤ Чи бачать це в Вашингтоні?
➤ А головне — чи хочуть бачити?
Бо реальність така:
режим, що знищує слідчих замість корупціонерів, не є союзником у війні проти Росії.
Він є її дзеркалом.
І те, що українські солдати захищають на фронті — держава, честь, закон — Банкова розстрілює в тилу.
Не кулями.
Слідчими справами.
Обшуками.
Дискредитацією.
▪️Це і є московський план
І ось головне.
Ми роками шукали «руку Москви» в політиці.
▪︎ А вона сиділа у Кабміні.
У СБУ.
▪︎ В закупівлях дронів.
▪︎ У голосах, які кричали «не час для критики».
Бо що потрібно Кремлю?
Щоб Україна:
▪︎ Втратила антикорупційні органи.
▪︎ Перетворилась на ручну квазі-державу.
▪︎ Загрузла у фальсифікованих закупівлях.
▪︎ Дискредитувала сама себе перед Заходом.
Все це відбувається прямо зараз.
І не з волі російських танків.
А з волі української (?) влади.
Влади, що стала продовженням проекту «Голобородько» — того самого телевізійного фейку, з якого все почалося.
▪️А тепер — офіційне оформлення диктатури
Законопроєкт №12414, який щойно проштовхнув правоохоронний комітет Верховної Ради, повністю підпорядковує НАБУ і САП Генпрокурору, а той — напряму призначається Зеленським.
➤ Це — кінець незалежного слідства.
➤ Це — повернення в 2012-й, у прокурорську вертикаль ручного контролю.
➤ Це — закінчення епохи антикорупційної реформи.
➤ А головне — легалізація безконтрольного втручання в справи проти найближчого оточення Зеленського.
Хочеш зняти підозру з корупціонера — зроби його топпосадовцем.
Хочеш «не дати НАБУ нічого розслідувати» — признач свого Генпрокурора.
▪️Висновок: або республіка — або режим
Цей текст — не про СБУ.
І не лише про НАБУ.
Це — про точку біфуркації.
Ми або будуємо Республіку — з автономними інститутами, контролем влади, верховенством права.
Або залишаємося в режимі Зеленського, де вся влада зосереджена у руках кількох фігур, де кожен, хто розкриває корупцію, стає ворогом, і де війна — лише ширма для грабунку.
Вибір ще є.
Але часу — вже майже нема...
