Українська бюрократична машина досконало оволоділа мистецтвом імітації. Замість того, щоб зносити гнилі будівлі до фундаменту, ми просто міняємо вивіски, фарбуємо фасад у корпоративні кольори ЄС і перерізаємо стрічку. Міліція стала поліцією, податкова міліція трансформувалася у ДФС, а згодом — її частина еволюціонувала у Бюро економічної безпеки. Назви змінюються, бюджети освоюються, але суть залишається незмінною: держава продовжує дивитися на бізнес як на кормову базу, а правоохоронці — як на інструмент збору врожаю.
З моменту призначення Олександра Цивінського директором БЕБ у серпні 2025 року минуло достатньо часу (станом на квітень 2026-го — вісім місяців), щоб розвіяти будь-які ілюзії щодо «перезавантаження». Час обіцянок минув. Настав час аудиту реальних справ. Пропоную подивитися на те, що відбувається «в полі»: замість побудови сучасного аналітичного центру з виявлення системних фінансових загроз, ми отримали класичну каральну структуру, яка навчилася маскувати старі рекетирські звички під модний європейський піар.
Синдром Смілянського: марки замість посилок, меморандуми замість безпеки
Сьогоднішня стратегія БЕБ до болю нагадує стиль управління Ігоря Смілянського в «Укрпошті». Тільки якщо там під гучні презентації, геніальні твіти та випуски нових патріотичних марок масово губляться посилки й затримуються доставки, то у Бюро економічної безпеки під гаслами «нової філософії» губиться сам бізнес.
Олександр Цивінський та його команда зробили ставку на комунікацію. Вони презентують проєкти на кшталт «Економічного щита», роздають інтерв'ю про превенцію, підписують меморандуми та організовують показові фотосесії на фоні прапорів партнерів. Але цей «щит» виявляється абсолютно картонним, щойно звичайний фінансовий директор стикається з реаліями: учора ти провів легальну зовнішньоекономічну транзакцію, сьогодні на тебе написали низькопробну «аналітичну довідку», а завтра вранці у твій офіс вриваються люди в масках, щоб вилучити сервери. Піару багато, а відчутної зміни для білого бізнесу — нуль.
Кадрова некромантія: як «нові» обличчя виявляються добре забутими старими
Справжня реформа робиться людьми. І саме кадрова політика БЕБ є тим маркером, який безжально здирає євроінтеграційну маску з відомства. Поки нам розповідають про масштабне оновлення та атестацію, керівництво Бюро займається відвертою кадровою некромантією.
Найяскравіший діагноз системи — події 27 лютого 2026 року. Того дня Цивінський особисто представив нового т.в.о. керівника столичного БЕБ Романа Лисаковського. Офіційна біографія цього «нового обличчя» гордо повідомляє, що його шлях налічує понад два десятиліття служби на оперативних і управлінських посадах у підрозділах тієї самої старої податкової міліції (з 2004 по 2021 рік). Призначати ветерана податкової міліції керувати ключовим регіональним управлінням БЕБ — це як призначити вовка-рецидивіста керувати охороною вівцеферми, називаючи це «інноваційним менеджментом ризиків». Кадри часів сумнозвісного Перхуна нікуди не зникли. Вони просто відсиділися, пройшли «апгрейд», отримали нові звання і продовжують комфортно сидіти в тих самих кріслах.
Конференційний туризм на новенькому BMW
Поки «перевірені кадри» кошмарять підприємців на землі, фасад відомства потребує красивих і сучасних декорацій. Тут на сцену виходять персонажі на кшталт Катерини Заремби ( не плутати з відомою дослідницею Катериною Зарембо).
Без зайвих конкурсних квестів і прозорих процедур пані Заремба опиняється в БЕБ на посаді керівника відділу, який відповідає за міжнародну співпрацю. Функціонал звучить максимально солідно, але на практиці нагадує елітний конференційний туризм. Відрядження, фотографії з представниками OECD та Europol, круглі столи — створюється чудова видимість бурхливої роботи за рахунок довіри (і часто фінансів) міжнародних партнерів.
Кулуарами ширяться чутки про особисті зв'язки з керівництвом. Але залишимо свічку таблоїдам — для вироку достатньо базової арифметики. Відкриваємо декларацію чиновниці за 2025 рік. На фоні зарплати та відшкодувань на відрядження раптово з'являється новенький BMW X1 2024 року випуску. Вартість — понад 2 мільйони гривень (2 026 131 грн, якщо бути точним). Дата набуття — 16 квітня 2025 року. Як це диво синхронізується з доходами державного службовця? Дуже витончено: того ж самого дня, 16 квітня, оформлюється кредит на 1 418 131 грн.
Коли людина, що відповідає за економічну безпеку держави і репрезентує її перед Європолом, раптово обростає елітним автопарком під прикриттям дивних кредитних схем (залишаючи різницю у понад 600 тисяч гривень у зоні легітимних питань), розмови про «реформу БЕБ» звучать як поганий анекдот. Це демонстрація успіху, але не державного, а суто особистого.
Атестація як інструмент ручного терору
Нам продають історію про «перезавантаження» через атестацію, яка стартувала наказами №35 та №274 на початку 2026 року. Але дизайн цього процесу створений так, щоб внутрішня вертикаль зберегла тотальний контроль.
По-перше, процес розтягнуто на 18 місяців. Увесь цей час старі кадри продовжують «оперувати» бізнес. По-друге, в самій методиці закладені такі гумові поняття, як «обґрунтований сумнів» або «особисті стосунки». У незалежних руках це був би інструмент вичищення токсичних людей без вироку суду. Але коли комісії контролюються керівництвом, ці критерії перетворюються на скальпель для чужих та індульгенцію для своїх. Маємо не очищення, а інструмент забезпечення абсолютної лояльності: «Будеш виконувати план зі зборів — атестацію пройдеш».
Бізнес-реальність
Що в цей час відчуває бізнес? Індикатори, які неможливо підробити піар-звітами, кричать про погіршення. І Європейська Бізнес Асоціація, і Рада бізнес-омбудсмена фіксують стабільне зростання скарг на дії детективів.
Головна зброя сучасного БЕБ — це так званий «аналітичний продукт». В ідеальному світі це мав би бути глибокий ресерч макроекономічних схем. У реальності БЕБ — це низькоякісна довідка, створена задля галочки, яка миттєво стає підставою для відкриття кримінального провадження. Типові, абсолютно безпечні бізнес-транзакції — виплата роялті, маркетингові послуги, легальні платежі нерезидентам — штучно криміналізуються.
Механіка БЕБ проста до нудоти:
1. Написати «аналітику» зі стелі.
2. Відкрити кримінальне провадження.
3. Прийти з обшуком, паралізувати роботу, арештувати рахунки.
4. Запропонувати «компроміс» — ви платите податки (навіть ті, що є абсолютно спірними), ми закриваємо справу.
Це перетворює орган безпеки на банальний фіскальний батіг, де кримінальний процес є лише інструментом вибивання грошей. Бізнес живе за правилом: «доведи, що ти не верблюд, або просто заплати, щоб відчепилися».
Ультиматум для БЕБ
Якщо керівництво справді хоче довести, що БЕБ — це не реінкарнація податкової міліції з євро-тюнінгом, воно має перестати жонглювати меморандумами. Ось конкретний, вимірюваний чек-лист із 10 пунктів. Без їх впровадження всі розмови про реформу є брехнею:
1. Stop дефолт-рейди. Обшук повинен стати виключно крайнім, екстраординарним заходом. Сьогодні це стандартний інструмент «першого контакту» з компанією, який використовується для залякування. Ця практика має бути законодавчо та нормативно заборонена для 90% економічних кейсів.
2. Тотальна недоторканність ІТ-інфраструктури. Жорстка заборона на вилучення серверів, комп’ютерів та телефонів, якщо є хоча б найменша технічна можливість зробити копіювання (форензіку) на місці. Бізнес не повинен зупинятися через те, що слідчому зручніше забрати техніку в багажнику.
3. Впровадження Pre-raid review. Жоден обшук не має відбуватися без внутрішнього колегіального контролю пропорційності. Що саме шукаємо? Чому ці документи не можна отримати звичайним запитом? Який ризик для легальної операційної діяльності підприємства несе ця дія?
4. Публічний стандарт якості «аналітики». Затверджений, відкритий для громадськості стандарт якості «аналітичного продукту», який слугує тригером для криміналу. Плюс — створення інституту обов'язкового незалежного аудиту вибірки таких довідок для фіксації відсотка помилок.
5. Персональна фінансова та кар'єрна відповідальність. Аналітик чи детектив, чия хибна (або замовна) аналітика призвела до безпідставних арештів майна чи зупинки бізнесу, повинен нести реальну відповідальність — аж до звільнення та компенсації збитків, а не ховатися за колективною безвідповідальністю системи.
6. Відкрита статистика фіаско. БЕБ має щомісяця публікувати кількість скасованих судами арештів, ухвал та розвалених справ. Якщо суди масово рубають матеріали Бюро — це діагноз не судам, а катастрофічній якості роботи самих детективів.
7. Сегментація пріоритетів замість паличкової системи. Жорстка заборона на відкриття десятків дрібних кейсів суто «для виконання плану та статистики». KPI має вимірюватися виключно кількістю ліквідованих великих системних тіньових схем, а не кількістю зареєстрованих папірців.
8. Презумпція адекватної комунікації. Обов'язкове спілкування з підприємством до початку будь-яких агресивних процесуальних дій (крім випадків, де є доведений ризик знищення доказів). У легального бізнесу немає потреби спалювати документи при запиті — вони й так лежать у бухгалтерії.
9. Прозорий трекінг атестації. Суспільство має бачити повну картину очищення: скільки старих кадрів із бекграундом міліції не пройшли атестацію, за якими саме критеріями їх забракували, та який відсоток керівної ланки епохи «до Цивінського» покинув відомство.
10. Кадрова прозорість фасадних напрямів. Припинення практики працевлаштування «своїх» людей на солодкі євроінтеграційні посади без конкурсів. Запровадження чітких, вимірюваних KPI, відкритих результатів роботи та абсолютно прозорих процедур призначення. Без цього відділ міжнародної співпраці назавжди залишиться VIP-туристичним агентством.
Післямова автора
Реформа інституції — це не новий логотип, не візити на міжнародні форуми і не пости в соціальних мережах про «побудову довіри». Справжня реформа настає лише в той момент, коли конкретний детектив на місці змінює свою поведінку, бо система вибудувала запобіжники, які фізично не дозволяють йому працювати методами рекету дев'яностих.
Поки Олександр Цивінський не почне впроваджувати ці десять пунктів як щоденну рутину, Бюро економічної безпеки залишатиметься старим, іржавим автомобілем з перебитими номерами. І скільки його не мий, скільки не клей на заднє скло наліпки «Євроінтеграція» — їхати він буде як стара, добра податкова міліція. А платити за цей банкет ілюзій, як завжди, доведеться українському бізнесу.
