Сполучені Штати стрімко впроваджують штучний інтелект (ШІ) у фінансах, обороні та соціальних мережах. Проте ШІ й досі недостатньо використовують там, де це нагально важливо для безпеки американців: у запобіганні наступній пандемії. Поки мільярди вкладають в інструменти, що оптимізують ринки та споживчу поведінку, у глобальні системи епідеміологічного нагляду, здатні зупиняти спалахи ще до того, як вони досягнуть берегів США, інвестують порівняно небагато. Це не просто змарнована можливість. Це вразливість у сфері національної безпеки.
Спалахи продовжують виникати – від нових штамів грипу до Еболи та Зіки. Уряди регулярно спрямовують величезні ресурси на захист від геополітичних і технологічних загроз, водночас інвестуючи порівняно мало в готовність до пандемій. Ігнорування епідеміологічного нагляду за кордоном є перекладанням витрат: ризики просто переносяться з потенційних бюджетів на запобігання на значно дорожчі заходи екстреного реагування та економічного відновлення в майбутньому. Адміністрація США у своїй Стратегії глобальної охорони здоров'я "Америка насамперед" прямо визначила глобальну безпеку у сфері охорони здоров'я як ключову для того, щоб "зробити Америку безпечнішою, сильнішою та заможнішою". Цей принцип має спрямовувати інвестиції в ШІ вже сьогодні.
Пандемії як ризики для національної безпеки
Пандемії – це не лише кризи у сфері громадського здоров'я, а й системні потрясіння для національної безпеки та економічної стабільності. Американський бізнес залежить від здорової робочої сили, стійких ланцюгів постачання та передбачуваних ринків, і все це руйнують спалахи інфекційних хвороб. COVID-19, який забрав життя понад мільйона американців, болісно це продемонстрував. Жодні особисті статки чи корпоративна стійкість самі по собі не можуть стримати біологічний ризик для американського суспільства загалом без належної підготовки.
Нинішні підходи до епідеміологічного нагляду роблять вразливими і американців, і населення інших країн через величезні прогалини в даних. Одна з причин, чому ШІ залишається недостатньо задіяним у запобіганні пандеміям, полягає в тому, що значна частина світу залишається для нього невидимою. Більшість медичних та епідеміологічних даних, які використовують для навчання систем ШІ, надходить із країн із високим рівнем доходу, хоча багато спалахів виникають або прискорюються деінде. Приватні постачальники медичних послуг у країнах із низьким і середнім рівнем доходу (LMICs) уже генерують клінічну інформацію, але без безпечних систем інтеграції цих даних в універсальні платформи епідеміологічного нагляду їхня цінність для громадського здоров'я втрачається.
Результатом є глобальна асиметрія даних: у деяких умовах передова аналітика стає високоточною, тоді як в інших прогалини в нагляді зберігаються. Патогени не визнають кордонів. Прогалини в нагляді за кордоном безпосередньо означають запізніле виявлення, повільнішу реакцію та вищий ризик удома.
Прогалини в глобальних даних про здоров'я
Втім технології для закриття цих прогалин вже існують. За прогнозами, у світі витрати на ШІ мали сягнути 1,5 трлн доларів у 2025 році, що свідчить: капітал не є обмеженням. Проте в самих Сполучених Штатах витрати на ШІ у сфері охорони здоров'я торік становили лише 1,4 млрд доларів, і навіть ця цифра вводить в оману. Приватні та комерційні інвестиції у ШІ для охорони здоров'я значною мірою спрямовані на підвищення ефективності всередині системи, а не на епідеміологічний нагляд на рівні населення. Інфраструктура нагляду у сфері громадського здоров'я, побудована на основі клінічних даних, залишається порівняно недофінансованою та фрагментованою, особливо на міжнародному й міжвідомчому рівнях (наприклад, між структурами національної безпеки та охорони здоров'я).
Головна проблема полягає не в нестачі технологій чи коштів. Проблема в тому, що не вдається розгорнути й інтегрувати інструменти на основі ШІ там, де раннє виявлення спалахів у різних частинах світу може запобігти ризикам для життя американців.
Епідеміологічний нагляд на основі ШІ на практиці
Деякі країни вже демонструють чого можна досягти за допомогою епідеміологічного нагляду на основі ШІ. Під час пандемії COVID-19 Руанда використовувала ШІ для захисту медиків на передовій та вдосконалення епідеміологічного нагляду – від роботів, що вимірюють життєві показники і доставляють їжу та ліки, до чатбота , який надавав поради 580 000 громадянам із грудня 2020 року до липня 2022 року. Під час спалаху вірусу Марбург у 2024 році країна застосовувала прогнозну аналітику машинного навчання, діагностику на основі ШІ та роботів, що знезаражують медичні відділення. Ефективне використання ШІ Руандою для стримування смертельно небезпечних спалахів демонструє потенціал комплексної глобальної системи нагляду.
Регіональні ініціативи демонструють подібний потенціал. Африканські центри з контролю та профілактики захворювань (Africa CDC) керують системою Integrated Disease Surveillance and Response (IDSR) у 55 державах-членах, де протоколи обміну даними в реальному часі були посилені після COVID-19. Africa CDC та IDSR спочатку отримували підтримку від Сполучених Штатів, що показує, як цільові інвестиції можуть стимулювати створення масштабних систем виявлення захворювань. Більш комплексна архітектура нагляду, яка повною мірою використовує ШІ та інтегрує державні інституції, можливості приватного сектору й надійних місцевих партнерів, посилить раннє попередження та реагування.
Масштабування нагляду на основі ШІ через глобальну інфраструктуру охорони здоров'я та врядування
Цей підхід не є гіпотетичним. Такі інституції, як Глобальний фонд для боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією, уже продемонстрували, що можна підтримувати національні системи медичної інформації, такі як DHIS2 , та розробляти сумісні платформи звітності, зокрема Aggregate Data Exchange (ADEx). Інтегруючи дані від державних і приватних постачальників, ці системи посилили транскордонне виявлення спалахів та реагування в країнах із низьким і середнім рівнем доходу (LMICs). Але ці моделі залишаються недофінансованими й упроваджуються нерівномірно, не захищаючи, а радше наражаючи громадськість США на ризик пандемії.
Сполучені Штати також мають інвестувати в цифрову інфраструктуру, яка уможливлює ефективне використання ШІ у країнах із низьким і середнім рівнем доходу (LMICs): надійне інтернет-з'єднання, хмарні обчислювальні потужності та сумісні національні системи медичних даних. Такі інвестиції – не благодійність, а стратегічні чинники посилення, що зменшують сліпі зони та зміцнюють глобальні мережі виявлення, які захищають громадян США.
Насамкінець, розвиток ШІ має бути узгоджений із реаліями потреб глобального громадського здоров'я. Набори даних, які використовують для навчання моделей ШІ, мають бути максимально різноманітними, репрезентативними та прозорими. Крім того, такі інституції, як Глобальний фонд, що мають досвід масштабного впровадження інновацій та координації приватного сектору й громадських зацікавлених сторін, повинні брати участь в обговоренні врядування ШІ.
Побудова глобальних систем медичних даних: інфраструктура, врядування та інтеграція ШІ
Штучний інтелект часто подають як перегони за економічне або військове домінування. Але одним із найважливіших його випробувань може стати те, чи допоможе він запобігти наступній глобальній катастрофі у сфері охорони здоров'я ще до того, як вона почнеться. Пандемії, здатні перевантажити навіть наймогутніші держави, неминучі. Водночас вони також передбачувані і часто їм можна запобігти. Це одна з причин, чому Китай та росія нарощують витрати на епідеміологічний нагляд та отримання доступу до даних в Африці й Азії.
Інвестиції в глобальний епідеміологічний нагляд – це не щедрість. Це самозахист. Це врятовані життя американців.
Пандемія COVID-19 обійшлася економіці США надзвичайно дорого. Звіт за 2024 рік комісії Heritage Foundation встановив, що економічні втрати США від пандемії COVID-19 становили щонайменше 18 трлн доларів. Витрати США на протидію COVID-19 сягнули 4,6 трлн доларів. Витратити навіть невелику частку цієї суми на використання ШІ для нагляду за спалахами захворювань – це страховий поліс, нехтувати яким громадяни, споживачі й працівники не можуть собі дозволити.
Про авторів:
Марк П. Лагон є директором із питань політики в організації "Друзі глобальної боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією" та ад'юнкт-професором програми Master of Science in Foreign Service (MSFS) у Джорджтаунському університеті. У 2016-2017 роках він був співробітником Школи зовнішньої служби (SFS). Раніше він очолював Freedom House. У 2010-2014 роках він також був позаштатним старшим науковим співробітником з прав людини в Council on Foreign Relations.
Морін Льюїс здобуває ступінь доктора медицини у Медичній школі Кека Університету Південної Каліфорнії. Раніше вона працювала науковим співробітником з питань глобальної охорони здоров'я у організації "Друзі глобальної боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією". Вона має ступінь бакалавра з молекулярної та клітинної біології Університету Каліфорнії в Берклі.
